Справа № 183/8281/18
№ 2-з/183/7/19
25 січня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
29 грудня 2018 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а саме житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Рибальська (попередня назва до перейменування Комсомольська), буд. 50.
Заява про забезпечення позову до пред'явлення позову мотивована тим, що 19 лютого 2014 року між ОСОБА_1 - позикодавцем та ОСОБА_2- позичальником, було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 694 200,00 грн., що еквівалентно 78 000,00 доларів США, з остаточним строком повернення не пізніше 19 серпня 2014 року. З метою забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, дружина боржника ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Комсомольська, 80, що складається з земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1223285500:04:012:0017 та житлового будинку площею 458,70 кв.м. При цьому, іпотечний будинок фактично був розміщений на одній не розмежованій жодним чином земельній ділянці разом з іншими двома будинками належними родині ОСОБА_3, тому візуально без використання спеціальних знань та техніки неможливо визначити межі кожної з трьох ділянок під зведеним будинком.
У липні 2014 року ОСОБА_2 повідомив заявника про те, що не може виконати взяті на себе зобов'язання за договором позики та повернути грошові кошти. Так, 29 липня 2014 року між ОСОБА_1 - іпотекодержателем, ОСОБА_2М .- іпотекодавцем та ОСОБА_2 - позичальником, було укладено договір задоволення вимог іпотеко держателя. Відповідно до умов даного договору нерухоме майно за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Новоселівка, вул. Комсомольська, 80 було передано у власність заявника в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 19.02.2014 року в розмірі 75 000, 00 грн.
В листопаді 2018 року заявник звернувся до інженера-геодезиста з метою встановлення меж належної йому земельної ділянки за вищевказаною адресою, однак висновком спеціаліста було встановлено, що двоповерховий будинок, який належить ОСОБА_3 (за адресою Дніпропетровська область, Новомосковськький район, с.Новоселівка, вул. Комсомольська, 80-А) побудовано на земельній ділянці, що належить заявнику, тому останній вважає, що ОСОБА_3 незаконно зайнята площа земельної ділянки у розмірі 209,75 кв.м., яка належить заявникові.
Відповідно до інформаційної довідки право власності за ОСОБА_3 зареєстроване в 2008 році. Отже, заявник наполягає на тому, що станом на момент укладення вказаних вище договорів житловий будинок по вул. Рибальська, 80 А вже був повністю побудований на земельній ділянці за адресою вул. Рибальська, 80, і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було достеменно відомо про наявність таких істотних обставин, проте зловживаючи довірою ОСОБА_1, ввівши його в оману, вони отримали позику в сумі 75000,00 доларів США, яку не мали наміру повертати, а в рахунок боргу передали завідомо проблемним будинок, який наразі не можливо використовувати за призначенням, чи іншим чином розпорядитися, оскільки на ділянці повністю побудовано другий будинок ОСОБА_3
Зазначені обставини змушують заявника звертатися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, він має намір подати позов про розірвання договору задоволення вимог іпотекодержателя від 29.07.2014 року, стягнення з ОСОБА_2 суми основного боргу за договором позики, стягнення з ОСОБА_3 суми штрафних санкції, та зазначає, що в майбутньому ціна позову буде складати 3 138 075,00 грн.
На даний час позов не пред'явлений, у своїй заяві, на виконання вимог ч.2 ст. 151 ЦПК України, заявник повідомив про осіб, які можуть отримати статус учасників справи - позивач ОСОБА_1, відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4.
Як стало відомо заявнику, в мережі Інтернет розміщено об'яви на продаж належних ОСОБА_5 та ОСОБА_2 об'єктів нерухомого майна. Такі дії зазначених осіб заявник розцінює, як намагання уникнення від цивільної відповідальності з повернення суми основного боргу та штрафних санкцій, та унеможливлення виконання судового рішення по стягненню з них грошових коштів, оскільки іншого майна, окрім переліченого, вони не мають. А тому, враховуючи те, що спір виник саме з приводу нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Рибальська (попередня назва до перейменування Комсомольська), буд. 80, справа буде підсудна саме цьому суду, ОСОБА_1 посилаючись на вимоги ст.ст.30, 149-150 ЦПК України, звернувся з даною заявою.
Дослідивши подані до заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову матеріали та оцінивши надані заявником докази у своїй сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З поданих до заяви про забезпечення позову матеріалів вбачається, що між сторонами виник спір щодо встановлення меж земельної ділянки, який регулюється нормами цивільного законодавства, що імовірно може потягти за собою наявність спору щодо укладених між сторонами правочинів, однак з представлених до суду доказів не можливо визначити, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на житловий будинок, що належить ОСОБА_2, утруднить чи унеможливить виконання судового рішення.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та неможливість з'ясування обсягу позовних вимог, а також неможливість визначення на даній стадії співрозмірності заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про неможливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Рибальська, буд. 50, належний ОСОБА_2
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149,ст. 150, 151, 260 ЦПК України суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з моменту її проголошення.
Суддя Сорока О.В.