Справа № 182/8540/18
Провадження № 2/0182/238/2019
Іменем УКРАЇНИ
30.01.2019 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Рунчевої О.В.
секретаря : Нагаєвої Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
Позивач 08 листопада 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.
Йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу належить житловий будинок АДРЕСА_1
У зазначеному будинку, крім нього та дружини, зареєстровані його невістка - ОСОБА_3, сини : ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Відповідачі є зареєстрованими за вищезазначеною адресою, але , фактично не проживають в належному йому будинку. З погіршенням відносин між нами, в саме з 2006 року, відповідачі фактично в будинку не проживають, не з'являються в будинку, не користується ним та не несуть витрати по його утриманню .
Добровільно вирішити спір можливості немає, оскільки йому не відоме фактичне місце проживання відповідачів.
Реєстрація відповідачів в належному йому будинку позбавляє його права на розпорядження власністю, він вимушений нести додаткові витрати за відповідачів при оплаті комунальних послуг, крім того, позбавляє його права на отримання субсидії, яка надається на погашення витрат з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1
Ухвалою про відкриття провадження від 28 листопада 2018 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачі отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07 грудня 2018 року (а.с. 18). Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, письмових заперечень щодо її вимог і змісту, клопотань суду не направили.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд на підставі ст.280 ЦПК України розглянув справу заочно.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.
Як встановлено судом, житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою 20 липня 1999 року (а.с. 5).
У зазначеному будинку зареєстровані позивач, його дружина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідачі: невістка - ОСОБА_3, сини : ОСОБА_2 та ОСОБА_4. (а.с. 7).
Правовідносини що склалися між сторонами, виникли із житлових та цивільних правовідносин та врегульовані нормами Житлового та Цивільного кодексів України.
В п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року роз'яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі 6-709цс16 за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Отже, вирішуючи дану справу, за встановлених фактичних обставин справи, слід дійти висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами необхідно застосувати положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення,яке вони мають право займати,визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 4 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачі з 2006 року в житловому будинку № 68 по АДРЕСА_1 не проживають. Особистих речей відповідачів в будинку немає.
Факт не проживання відповідачів з 2006 року зафіксовано в акті про не проживання, посвідченого головою квартального комітету «№ 38» Вічеря Е.Ю., за свідченнями сусідів, від 25 жовтня 2018 року (а.с. 6).
Отже, відповідачі не проживають і не користуються спірним житловим приміщенням, не виконують свої зобов'язання по оплаті комунальних послуг, не цікавляться ним і не підтримують приміщення в належному стані. Таким чином, суд вважає доказаним факт, що відповідачі понад рік відсутні за місцем своєї реєстрації.
Доказів щодо поважних причин не проживання відповідачів в спірному домоволодінні з 2006 року не пред'явлено, підстав вважати наявними поважні причини не проживання відповідачів з 2006 року у спірному домоволодінні в судовому засіданні судом не встановлено.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справ. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи доведеність в судовому засіданні підстав позову ОСОБА_1 та ненадання відповідачами доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а також, враховуючи, що відповідач фактично проживає за іншою адресою, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 16, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, 72, 150 Житлового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) , ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева