Справа № 703/1610/17
2-о/703/3/18 .
21 грудня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Опалинської О.П.
при секретарі судового засідання Литвин Г.Т.
за участю заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
представника заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_4, заінтересовані особи: центральне Смілянське відділення Черкаського ГРУ ПАТ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» відділення №10023/0391, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, -
встановив:
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_4, звернулися до суду з заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Заявлені вимоги обґрунтовують тим, що 8 липня 2016 року рішенням Смілянського міськрайонного суду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатною. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 призначено її опікуном. До винесення рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатною, така потребувала постійного стороннього догляду, який фактично здійснювала ОСОБА_1 За довіреністю від ОСОБА_4 в відділенні ПАТ «Ощадбанк» пенсійне забезпечення на утримання ОСОБА_4, отримувала також ОСОБА_1 В жовтні 2015 року ПАТ «Ощадбанк» відмовив ОСОБА_1 у видачі пенсійного забезпечення на утримання ОСОБА_4, а також було відмовлено у доступі до отримання інформації про рух коштів на рахунку ОСОБА_4 В кінці 2015 року під впливом сторонніх осіб на ОСОБА_4 в Центральному Смілянському відділенні ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я останньої було відкрито рахунок та виготовлена банківська платіжна картка на яку Смілянське управління Пенсійного фонду Черкаської області перераховувало пенсійне забезпечення. Проте, ОСОБА_4 не отримала на руки копію договору з банком та платіжної картки, а тому ОСОБА_1 утримувала її за власний рахунок. На її, ОСОБА_1, звернення до ПАТ КБ «Приват Банк» про надання інформації про укладення договору між ОСОБА_4 та банком, видачу копії договору та пластикової картки - банк відповів відмовою, а на звернення до центрального відділення ПАТ КБ «Приват Банк» та ПАТ «Ощадбанк» взагалі відповіді не отримала. Як пояснив спеціаліст банку ГРУ ПАТ КБ «Приват Банк» в м. Сміла, для розкриття банківської таємниці підопічної ОСОБА_4 опікун повинен подати до банку відповідне рішення суду. Враховуючи вищевикладене звернулися до суду з заявою, в якій просять надати ОСОБА_1 право на представництво інтересів в банківських установах, право на отримання грошових коштів, право на розпорядження грошовими коштами на рахунках, право на отримання документів, виписок, довідок та інформації, яка містить банківську таємницю підопічної ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
27 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до суду доповнення до заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю в якому просили надати право на представництво інтересів ОСОБА_4 в банківських установах, право на отримання грошових коштів, право на розпорядження грошовими коштами на рахунках ОСОБА_4, право на отримання документів, виписок, довідок та інформації, яка містить банківську таємницю, відомості про банківські рахунки ОСОБА_4, операції, які були проведені на користь чи за дорученням ОСОБА_4, здійснені нею угоди та фінансово-економічний стан ОСОБА_4 в банківських установах.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подану ними заяву підтримали в повному обсязі з підстав зазначених у такій.
Представник заінтересованої особи - ПАТ «Ощадбанк» в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заперечення на заяву в яких зазначила, що заява ОСОБА_1 викладена некоректно, в ній не зазначені обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, та взагалі, вимоги заявника є незрозумілими, відтак просила в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, а розгляд справи проводити без її участі.
Представник заінтересованої особи, центрального Смілянського відділення Черкаського ГРУ ПАТ «Приват Банк» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані заявником докази приходить до наступного висновку.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 8 липня 2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатною (а.с. 3-4).
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 12 жовтня 2016 року над недієздатною ОСОБА_4, встановлено опіку та призначено її опікуном ОСОБА_1 (а.с. 5).
9 березня 2017 року ОСОБА_1 направила до ПАТ КБ «Приват Банк» заяву про доступ до банківської таємниці в якій просила надати їй можливість доступу до неї, а саме, платіжної картки для отримання пенсійного забезпечення на утримання її підопічної ОСОБА_4, оскільки в кінці 2015 року на ім'я останньої була відкрита банківська платіжна карта на яку перераховувалося її пенсійне забезпечення та яке ОСОБА_1 отримати не мала змоги тому утримувала ОСОБА_4 за власний рахунок (а.с. 6).
Вищевказаний лист отриманий ПАТ КБ «Приват Банк» 15 березня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).
З ідентичною заявою ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Ощадбанк», яка зареєстрована банком 9 березня 2017 року за вхідним номером 345 (а.с. 9).
Згідно п.11 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 1076 ЦК України визначено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» коло суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається законом (стаття 62 «Про банки і банківську діяльність») і може змінюватися тільки на підставі закону.
Порядок та підстави розкриття банківської таємниці визначений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою визначений вичерпний перелік осіб, на запити яких може розкриватися банківська таємниця, та підстави, за наявності яких, така інформація може бути їм надана. Зокрема, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; а також за рішенням суду.
Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. При цьому, банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
У відповідності до ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.
Статтею 20 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року встановлено, що за порядком доступу, інформація поділяється на, відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що таємною інформацією визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Нормами ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено, що банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Банківською таємницею, зокрема, є операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
Статтею 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.
Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Банківська таємниця може бути розкрита у порядку, визначеному статтею 62 Закону про банки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація, що містить банківську таємницю, може бути розкрита банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника цієї інформації.
Окрім того, вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначені Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 № 267.
Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, визначені розділом 3 вищевказаних правил.
Згідно з п.3.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.
Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.
Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.
На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.
Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 від 9 березня 2017 року, направлена на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк», не відповідає вищезазначеним нормам закону, оскільки підпис заявника має бути засвідчений підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально ( а.с 6).
Крім того, відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Згідно з ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Отже саме опікун ОСОБА_1 наділена правом отримувати пенсії підопічної, недієздатної ОСОБА_4 з моменту набрання рішенням суду про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки, законної сили, в даному випадку з 18 жовтня 2016 року. Крім того, з кінця 2015 року до моменту вступу рішення про визнання недієздатною - 19 липня 2016 року ОСОБА_4 могла самостійно, на власний розсуд розпоряджатися своїм пенсійним забезпеченням та отримувати будь-яку банківську інформацію про стан свого рахунку в банку та інші відомості стосовного такого, відтак суд приходить до висновку що заява в частині розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання права це спосіб захисту, який застосовується у разі спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами, і, відповідно, наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у випадку відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для реалізації особою свого суб'єктивного права.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене суд не вбачає також підстав для задоволення заяви і в частині надання право на представництво інтересів ОСОБА_4 в банківських установах, право на отримання грошових коштів, право на розпорядження грошовими коштами на рахунках ОСОБА_4, право на отримання документів та виписок оскільки, опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають правочини від їх імені та в їх інтересах, діючи як їх законні представники та мають право вчиняти такі від їх імені, крім того всі права, які ОСОБА_1 просить визнати за нею гарантовані їй Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами відтак не потребують дублювання рішенням суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 263-265, 293, 349 ЦПК України, ст.ст. 39, 40, 41, 72, 1076 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, Законом України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року, Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року, постановою Пленуму ВССУ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 № 267, -
вирішив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_4, заінтересовані особи: центральне Смілянське відділення Черкаського ГРУ ПАТ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» відділення №10023/0391, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
Відповідно до «Перехідних Положень» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2019 року.
Заявник: ОСОБА_1, жителька м. Сміла Черкаська область, вул. Набережна, 7.
Представник заявника: ОСОБА_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_2.
Заінтересована особа: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління, бульвар Шевченка, 320, м. Черкаси.
Заінтересована особа: центральне Смілянське відділення Черкаського ГРУ ПАТ «Приват Банк», бульвар графа ОСОБА_5, 9 м. Сміла Черкаська область.
Головуючий О.П.Опалинська