Справа № 212/698/19
2-н/212/151/19
29 січня 2019 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з ОСОБА_3, -
ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про видачу суд про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з ОСОБА_3
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що у задоволенні заяви слід відмовити виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 160 ЦПК України, прийнятому 03 жовтня 2017 року, визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 161 ЦПК України визначений вичерпний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, в тому числі передбачено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.4); заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.5).
Аналогічний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ про стягнення аліментів, передбачений і Сімейним Кодексом України, а саме частиною 5 статті 183 та ч.3 ст.184, відповідно до яких, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається з матеріалів заяви, заявлена вимога щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 є вимогою про стягнення аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_2, яка продовжує навчання, а не стягнення аліментів на дитину до досягнення нею повноліття.
А відтак, вищевказані вимоги не входять до переліку вимог, за якими може бути видано судовий наказ, визначених ст.161 ЦПК України, прийнятому 03 жовтня 2017 року.
Також, відповідно до вимог ч.1 ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Таким чином, вимоги щодо стягнення аліментів на повнолітніх осіб, що продовжують навчання, вирішується в позовному порядку, а тому вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі якщо заявлено вимогу, яка не відповідає статті 161 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.166 Цивільного процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.161, 165 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання з ОСОБА_3.
Роз'яснити ОСОБА_2 її право на звернення з тією самою вимогою до суду у позовному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя: О. Г. Пустовіт