Справа № 212/6054/18
2/212/129/19
22 січня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Чорного І.Я.,
з участю секретаря: Поперечної А.С.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства “Суха Балка” про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, -
в серпні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обв'язків.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
23.10.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 26 років 10 місяців, а саме з 28.08.1990 року по 08.07. 2017 року - підземним машиністом електровоза шахти "Фрунзе" ОСОБА_4 «Суха Балка».
У квітні 2018 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами у поєднанні з попереково-крижовою полірадикулонейропатією (L4, L5, S1) на фоні полісегментарної дископатії та вторинного стенозу хребтового каналу на рівні L4-L5 з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ 2 ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ 1-2 ступеня) та колінних (ПФ 2 ступеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях.
Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, фаза загострення. ЛН другого ступеня.
У зв'язку із ушкодженням здоров'я через професійне захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 148 920,00 грн., які просить стягнути з відповідача, також витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн..
В судове засідання позивач не з'явився.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, з підстав, що вказані в позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 «Суха Балка» позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, оскільки не надано доказів завдання моральної шкоди, не надано доказів вини підприємства, позивач був попереджений про шкідливі фактори виробництва при прийомі на роботу, належним чином забезпечувався необхідними індивідуальними засобами захисту. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вини підприємства.
Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 28.08.1900 року по 08.07.2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював на ОСОБА_4 «Суха Балка» підземним машиністом електровоза шахти "Фрунзе", зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки та не заперечувались сторонами під час розгляду справи.
Згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 628 від 26 квітня 2018 року позивачу було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами у поєднанні з попереково-крижовою полірадикулонейропатією (L4, L5, S1) на фоні полісегментарної дископатії та вторинного стенозу хребтового каналу на рівні L4-L5 з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ 2 ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ 1-2 ступеня) та колінних (ПФ 2 ступеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях.
Професійне захворювання було встановлене на підставі даних Інформаційної довідки про умови праці від 14.03.2018 р. № Ф-173/4.6-7 виданої начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області де вказано, що позивач працював машиністом електровоза та в процесі роботи підпадав під вплив підвищених параметрів важкості та напруженості праці, аерозолів переважно фіброгенної дії, виробничого шуму, несприятливого мікроклімату, загальної та локальної вібрації.
При цьому працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням граничнодопустимого рівня та шкідливих факторів технологічного процесу: умови праці за показниками вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, по вмісту в повітрі робочої зони пилу відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеню шкідливості. Загальна оцінка - до 3 класу 2 ступеня шкідливості.
По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 25.05.2018 року де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач внаслідок недосконалості технології локомотивної доставки руди та при експлуатації цього устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації.
Згідно з висновком МСЕК від 24.07.2018 року серії 12 ААА № 050400 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності первинно з переоглядом в липні 2019 р. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування».
Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині він також не має змоги бо відчуває біль в попереково-крижовому відділі хребта, що іррадіює в нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах, оніміння в них, біль та оніміння в кистях, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м'язах та м'язах передплічь, частіше в нічний час та після фізичних навантажень, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднення при ході, задишку при фізичному навантаженні, кашель сухий, головний біль, підвищення артеріального тиску.
При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 60 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів, про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду та щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із зазначеним позовом є необґрунтованими, оскільки позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушених особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Щодо стягнення судових витрат пов'язаних із правничою допомогою суду зазначає наступне.
Між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 20 липня 2018 року укладено додаткова угода до договору про надання правової допомоги, згідно якої ОСОБА_3 надана правова допомога, яка полягає у наданні консультації, підготовці справи до розгляду, складанні позовної заяви, надсилання позовної заяви до суду, супроводження судового процесу та супровід виконавчого провадження.
Згідно акту приймання-передачі правової допомоги відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 20.07.2018 ОСОБА_3 сплачено ОСОБА_1 винагороду в сумі 5000,00 гривень, що підтверджується актом-квитанцією від 20.07.2018 року.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати повязані з правничою допомогою пропорційно до задоволених вимог, що складає 2000,00 гривень.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства “Суха Балка” про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Суха Балка” (50029 Дніпропетровсьа область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь ОСОБА_3 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Суха Балка”(50029 Дніпропетровсьа область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь ОСОБА_3 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Суха Балка”(50029 Дніпропетровсьа область м. Кривий Ріг вул. Конституційна, 5 ідентифікаційний код 00191329) на користь держави - судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
У решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено 28 січня 2019 року.
Суддя: І. Я. Чорний