Справа № 212/8850/18
2/212/725/19
28 січня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Чорного І.Я.,
з участю секретаря с/з: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, в зв'язку із ушкодження здоров'я, -
19 листопада 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, в зв'язку із ушкодження здоров'я.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 23 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що позивач ОСОБА_2 з 01.07.1967 року по 01.07.1968 року та з 16.08.1971 року по 19.09.2009 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював слюсарем в доменному цеху, черговим слюсарем та машиністом навантажувальної машини на ш. «Жовтнева», що підтверджується копією трудової книжки.
01 квітня 1994 року на підприємстві відповідача ш. “Жовтнева” ПО “Кривбасруда” складено акт форми Н-1 про нещасний випадок, який стався із ОСОБА_2, за №2.
Відповідно до п.11 даного ОСОБА_1 зазначено, що 28 березня 1994 року, по наряду начальника дільниці, через гірничого майстра ланка у складі прохідника ОСОБА_3, машиністів ППН ОСОБА_2, ОСОБА_4, повинна була закріпити бурову камеру у блоці 47-49 на д/єт 1013м.. Перед початком роботи, місце роботи було приведене у безпечно становище. При доставці кріпильних матеріалів з д/єт 1023м. несподівано, відокремленою породою було травмовано ОСОБА_2, який в цей час знаходився на драбині.
Причиною нещасного випадку відповідно до п.11.3 у даному ОСОБА_1 зазначено: використання робітників не по призначенню.
Працівники, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці зазначені начальник дільниці ОСОБА_5 (п.13 ОСОБА_1).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18 АЗ №053060 від 31.08.1994 ОСОБА_2 при первинному огляді встановлено 50% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.1995 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 2-18 АЗ № 053060 ОСОБА_2 при повторному огляді 22.02.1995 встановлено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.1996 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 2-18 АЗ № 050821 ОСОБА_2 при повторному огляді 03.08.1996 встановлено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.1998 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії ДНА-01 № 110063 ОСОБА_2 при повторному огляді 08.10.1998 встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.1999 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_2 при повторному огляді 30.10.1999 встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.2000 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_2 при повторному огляді 06.11.2001 встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.2002 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_2 при повторному огляді 10.10.2002 встановлено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.09.2003 року.
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_2 при повторному огляді 03.09.2003 встановлено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом безстроково.
Згідно виписних епікризів ОСОБА_2 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із виробничою травмою.
У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Згідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено, що з 01.07.1967 по 19.09.2009 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем, отримав трудове каліцтво. Висновком МСЕК від 31.08.1994 йому вперше було встановлено втрату 50% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та третю групу інвалідності. При подальших переоглядах процент втрати працездатності збільшувався та зменшувався. Висновком МСЕК від 03.09.2003 року ОСОБА_2 встановлено втрату 60% професійної працездатності безстроково та підтверджено третю групу інвалідності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з утратою професійної працездатності первинно виникло у позивача у 1994 році.
Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно з ст.440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш ніж 5 мінімальних розмірів заробітної плати.
У відповідності до роз'яснень викладених у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Зазначені обставини наступили у позивача у зв'язку із нещасним випадком на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків, який призвів до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. №6-207цс14, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У відповідності до роз'яснень викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує наявність у ОСОБА_2 стійкої втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, яка була первинно встановлена у розмірі 50% та в подальшому збільшена до 60 %; глибину фізичних та моральних страждань позивача; обставини за яких стався нещасний випадок з позивачем та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Кривбасзалізрудком», у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
При цьому суд не приймає доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давніть не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
На підставі ст. 141 ЦПК України з ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.
У відповідності до ст. 440-1 ЦК УРСР, Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 271,273 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, в зв'язку із ушкодження здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_2 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ 00191307) на користь держави - судовий збір в розмірі 704,80 гривень.
У решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено та підписано без проголошення 28 січня 2019 року.
Суддя: І. Я. Чорний