Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3747/18
(заочне)
25.01.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої - судді Леньо В.В. при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Великоком'ятівська сільська рада Виноградівського району, Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користуватись житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Великоком'ятівська сільська рада Виноградівського району, Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користуватись житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Позов мотивує тим, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину . Право власності на будинок набула 14.08.2002 року.
Відповідач по справі ОСОБА_2 являється колишньою дружиною, її сина ОСОБА_3. Відповідач зареєстрована у її будинку, однак після припинення сімейних відносин з її сином, з 2009 року у ньому не проживає, а проживає у своїх батьків.. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням, щоб відповідач добровільно знялася з реєстрації місця проживання в належному їй будинку, однак така в добровільному порядку не бажає знятися з реєстрації з будинку. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідач не проживає, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за відповідачем, чим об'єктивно порушуються права позивача, крім того дана обставина впливає на розмір призначення субсидії на житлово-комунальні послуги, тому позивач змушена звернутися за захистом до суду. Відповідач по справі зареєстрований у вказаному будинку, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Великоком'ятівської сільської ради за № 02-37/1193 від 28 листопада 2018 року.
Оскільки будинок належить позивачу на праві приватної власності, а відповідач фактично не проживає в даному будинку, та припинила користуватися житловим будинком, позивач вважає, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України втратила право користування цим житлом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги позову підтримує, проти розгляду справи без участі відповідача з винесенням заочного рішення незаперечує (а.с.26).
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином, своєчасно повідомленою про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з"явилася і від неї не надійшло жодного клопотання про відкладення слухання справи або поважні причини неявки. Відзив на позов відповідач не подала.
Представник третьої особи без самостійних вимог Великоком'ятівської сільської ради будучи належним чином, своєчасно повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 19).
У відповідності до порядку, встановленого ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.08.2002 року (а.с.4).
Разом з нею в даному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Відповідно до довідки Великоком'ятівської сільської ради № 02-37/855 від 20.08.2018 року, відповідач ОСОБА_2, фактично проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 8).
Так, відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Таким чином відповідач втратив в установленому порядку право користування вказаним приміщенням жилого будинку.
Відповідно до ст. 391, 317, 319 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Як передбачено ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою та інші.
Як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3)визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з роз'яснення, наданого Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, Законом України від 11.12.2003р «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З врахуванням вищенаведеного, вимога позову про визнання відповідача таким, що втратив право на користування будинком належному позивачу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
В частині вимоги про зняття з реєстрації відповідача слід відмовити, оскільки така вимога, на переконання суду, окремого вирішення у даному випадку не потребує, а задоволення попередньої позовної вимоги є достатньою підставою для зняття відповідача з реєстрації у спірному будинку, у порядку встановленого зазначеними Правилами та Законом.
На підставі наведеного, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, 280-282, 430, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 29, 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року Постановою Верховного Суду України від 16.01.2012 року, суд, -
Позовні вимоги задоволити - частково.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28.01.2019 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо