Справа № 265/7206/18
Провадження № 2/265/212/19
(заочне)
25 січня 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Куксенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, -
21 серпня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона з 2007 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жотвневого районного суду м.Маріуполя від 13.12.2012 року. Згідно виконавчого листа № 646/6294/13ц від 29.11.2013 року, виданого Червонозаводським районним судом м.Хоркова, Лівобережним відділом ДВС відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 800 гривень щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 07.08.2018 року заборгованість по аліментам становить 48800 гривень, що підтверджується довідкою Лівобережного відділу ДВС. У зв'язку із наведеним позивачка просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період з липня 2013 року по липень 2018 року в розмірі 14856,00 гривень.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності від нього не надходило. Тому суд за наявності згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи Лівобережного ВДВС м. Маріуполя, до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності представника Лівобережного відділу ДВС та ухвалити рішення на розсуд суду.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Сторони по справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим повторно 02 жовтня 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №721.
Згідно виконавчого листа № 646/6294/13ц від 29.11.2013 року, виданого Червонозаводським районним судом м.Хоркова, Лівобережним відділом ДВС 1.09.2015 року відкрито виконавче провадження № 48695135 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800 гривень щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.07.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_4 28 квітня 2015 року уклала шлюб з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 270. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище Вовк.
Згідно із довідкою Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.08.2018 року № 14.1-59/7756, розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за виконавчим листом №646/6294/13ц від 29.11.2013 року станом на 07.08.2018 року становить 48800 гривень.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із статтею 196 цього Кодексу у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Саме такою правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїй постанові від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16.
Відповідно до вимог ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Втім, у відповідача перед позивачкою утворилась заборгованість по сплаті аліментів загальна суму якої станом на 07.08.2018 року становить 48800 грн.
Суд виходить з вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїми процесуальними правами сторони в процесі не скористався і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.
Законодавець не ставить право на стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів в залежність від відкриття виконавчого провадження у справі, виклику боржника до виконавчої служби і попередження його про наявність заборгованості.
Згідно із висновками, викладеними в Ухвалі Верховного Суду України від 8 лютого 2012 року про перегляд рішення суду за винятковими обставинами у справі № 6-4969вов10, ненаправлення державним виконавцем повідомлення боржнику про виникнення заборгованості та непопередження його про відповідальність не свідчить про відсутність вини відповідача в несплаті аліментів.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що суду не представлено доказів того, що наведена заборгованість по аліментах утворилась не з вини відповідача, з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дитини, та з відповідача на її користь слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбачену ст.196 СК України.
Перевіряючи розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів, наданий позивачкою, судом встановлено, що він здійснений з дотриманням правил, встановлених п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, постановою Верховного Суду України від 16 березня 2016 року по справі № 6-300цс16, та суд погоджується із ним у повній мірі.
Таким чином, у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів за період часу з липня 2013 року по липень 2018 року в розмірі 14856,00 гривень.
Зазначений розмір стягнення також не підлягає зменшенню відповідно до ч.2 ст.196 СК України, оскільки відповідачем не представлено суду доказів матеріального та сімейного стану, який би свідчив про наявність інших утриманців, скрутного матеріального становища, тощо. Суд зазначає, що розмір пені не перевищує загальний розмір заборгованості по аліментам. Крім того, стягнення пені за несплату аліментів є заходом відповідальності, спрямованим насамперед на забезпечення належного виконання аліментного зобов'язання платником аліментів. Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Отже, стягуючи саме такий розмір неустойки, суд виходить в першу чергу з інтересів дитини, оскільки батько виконує свій обов'язок по утриманню дитини неналежним чином, аліменти взагалі не сплачує, внаслідок чого дитина не отримує встановленого матеріального забезпечення з боку відповідача, а враховуючи інфляційні процеси за вказаний період часу, сума заборгованості по аліментам фактично була знецінена.
Згідно із п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачка була звільнена від сплати судового збору, то ці витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 4, 81, 141, 223, 259, 263 - 265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2013 року по липень 2018 року в сумі 14856 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевским районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 25 січня 2019 року.
Суддя