Справа № 219/12958/18
Провадження № 2-а/219/38/2019
09 січня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Медінцевої Н.М.,
при секретареві Волохіній Г.С.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мітіна Л.Є. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
12 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом, який в подальшому 28 листопада 2018 року уточнив, до старшого лейтенанта Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мітіна Л.Є. (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, 149), в якому просить визнати дії працівника СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Мітіна Л.Є. протиправними та скасувати постанову серії ДПО 18 № 897605 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 09 листопада 2018 року поліцейським СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Мітіним Л.Є. відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО 18 № 897605, відповідно до якої його визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Вказує, що у постанові зазначено, що він керував транспортним засобом, у якого на розсіювачі світлових приладів нанесено покриття, що зменшує їх світлопропускання, а саме затоновані задні габаритні вогні, вогні стоп-сигналу, чим порушив пункт 31.4.3 ПРД України. За вказане правопорушення він має сплатити штраф у розмірі 340 грн. Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, зважаючи на наступне. Так, він 09 листопада 2018 року приблизно о 11-10 год. їхав по автодорозі Київ-Харків-Довжанськ на 729 км поблизу м. Бахмут на автомобілі ЗАЗ DAEWOO Lanos, номерний знак НОМЕР_1, раптом його зупинив поліцейський, на що він відреагував зупинкою автомобіля та попрохав поліцейського пояснити йому причину запинки, на що останній проігнорував його вимогу та наказав надати документи водія. Він твердо сказав поліцейському, що його дії є незаконними, але надав всі необхідні документи. Після перевірки всіх документів, які він надав, поліцейський повідомив, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності: спочатку він говорив, що начебто за те, що він не був пристебнутий паском безпеки, а вже потім з'явилася ч. 1 ст. 121 КУпАП. Вважає, що в ході вказаної ситуації було складено незаконну постанову, факти, викладені в ній, не відповідають дійсності, оскільки не було проведено вимірювань зі світлопропускання та не надано жодних доказів з цього приводу. Крім того, зазначає, що при складанні постанови інспектором не ознайомлено його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, що є грубим порушенням. Тому вважає, що даний факт може бути підставою для скасування постанови. Вказав, що у судовому засіданні ним буде надано відеозапис складання постанови інспектором, на якому чітко видно дії відповідача. Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 29 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та, посилаючись на підстави та обставини, викладені в адміністративному позові, просив його задовольнити. Зазначив, що ним відповідно до вимог ПДР України перед початком руху було перевірено технічну справність основних елементів авто: коліс, шин, гальмівної системи, рульового керування, двигуна та світлових приладів. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному стані. Ці пояснення він надавав інспектору, але не зважаючи на це, ним було складено постанову про порушення ПДР. Дана постанова інспектора не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства. Інспектор поліції з власних міркувань, не встановивши всіх обставин, прийняв рішення на власний розсуд. Тому дії працівника поліції вважає протиправними, безпідставними, а прийняте рішення незаконним, бездоказовим.
Відповідач - старший лейтенант Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мітін Л.Є. у судове засідання 09 січня 2019 року не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено належним чином: шляхом вручення судової повістки в суді під розписку. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких пояснень (заперечень) щодо заявлених позовних вимог до суду не надійшло. У судовому засіданні 27 грудня 2018 року пояснив, що з позовними вимогами він не згоден у повному обсязі, зазначивши, що постанову ним було складено без порушень. Оригінал постанови було направлено до органів юстиції. Вказав, що доказів вчинення правопорушення у нього зараз немає та він їх надасть у наступне судове засідання.
Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що 09 листопада 2018 року поліцейським СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Мітіним Л.Є. відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДПО 18 № 897605 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 5, 15).
Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 09 листопада 2018 року приблизно о 11-40 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанськ на 709 км поблизу м. Бахмут ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO Lanos, номерний знак НОМЕР_1, у якого на розсіювачі світлових приладів нанесено покриття, що зменшує їх світлопропускання, а саме затоновані задні габаритні вогні, вогні стоп-сигналу, чим порушив пункт 31.4.3 ПРД України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с. 5, 15).
Крім того, на вказаній постанові позивачем ОСОБА_1 зазначено, що з правами та доказами його не було ознайомлено.
Таким чином, відповідач, в порушення ст. 268 КУпАП, не роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки: не надав позивачу змоги знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, що в даному випадку є неприпустимим і позбавило особу, відносно якої складають адміністративні матеріали, знати в чому вона обвинувачується, свої права і обов'язки, які надані їй Законом та можливість їх належної реалізації і виконання.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 121 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Згідно п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності, зокрема, таким вимогам: п. 31.4.3. п.п. г) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п. 31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Позивачем ОСОБА_1 заперечується факт порушення ним п. 31.4.3 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки ним не здійснювалося переобладнання світлових приладів з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, судом встановлено що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б їх обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача об'єктивної сторони правопорушення, а тому і відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, що в свою чергу є підставою для задоволення позову в частині скасування постанови, а також закриття справи про адміністративне правопорушення.
В задоволенні вимог про визнання дій працівника СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Мітіна Л.Є. протиправними слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено прийняття рішення судом щодо визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 288 КУпАП, в той час як інших судових витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі не виявлено.
Згідно ч. 5 ст. 139 КАС України, оскільки обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 121, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78,139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого лейтенанта Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мітіна Л.Є. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову поліцейського СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Мітіна Л.Є. серії ДПО 18 № 897605 від 09 листопада 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні вимог про визнання дій працівника СРПП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Мітіна Л.Є. протиправними щодо складання вищевказаної постанови - відмовити.
Місце реєстрації позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2.
Місцезнаходження відповідача старшого лейтенанта Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Мітіна Л.Є.: Донецька область, м. Бахмут, вул. Садова, 149.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Медінцева