Провадження № 22-ц/803/2226/19 Справа № 176/1073/17 Категорія: 27 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
22 січня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання пунктів кредитного договору недійсними та зарахування сплачених сум, -
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання пунктів кредитного договору недійсними та зарахування сплачених сум.
Позовна заява мотивована тим, що 13.03.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 на споживчі цілі, згідно п.1.1 Договору банк зобов'язався надати кредит в розмірі 115 000,00 грн. на строк до 13.03.2015 року під 15 % річних. 14.08.2008 року була укладена додаткова угода, якою була змінена валюта кредитування, він як позичальник мав повернути банку до 13.03.2015 року суму в розмірі 24 031,80 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості, а також щомісячну винагороду за резервування ресурсів. Вважав, що пункти 4.2 та 5.3 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 від 13.03.2008 року не відповідають вимогам закону як несправедливі та підлягають визнанню їх недійсними, та на підставі цього сплачені ним суми комісії на виконання цих пунктів, вважав підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.
Ураховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсними вимоги, викладені у п.4.2 додаткової угоди від 14.08.2008 року до договору по іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 від 13.03.2008 року, укладеного між ним та відповідачем, стосовно сплати щомісячної винагороди в розмірі 23 % річних від суми зарезервованих ресурсів та п.п.5.3,6.4 цього Договору, та на підставі цього просив зарахувати в рахунок погашення заборгованості за даним договором про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 від 13.03.2008 року по тілу кредиту суму сплаченої ним комісії в розмірі 2002,68 доларів США.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено, що 13.03.2008 року між відповідачем, до перейменування на той час ЗАТ КБ "ПриватБанк", як позикодавцем з одного боку та позивачем ОСОБА_1 як позичальником з іншого, був укладений договір про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018. Згідно п.1.1 Договору банк зобов'язався надати останньому кредит в розмірі 115 000,00 грн., за умови сплати відсотків в розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах і в строки, що визначені цим договором.
14.08.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 від 13.03.2008 року, відповідно до якої договір викладений у новій редакції, за цією угодою є зміненою валюта кредитування, за умовами додаткової угоди до договору банк надає позивачу як позичальнику шляхом забезпечення нерухомим майном останнього у вигляді квартири кредит на споживчі цілі на придбання нерухомості в розмірі 24 031,80 доларів США, зі сплатою відсотків в розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості, а також щомісячної винагороди за резервування ресурсів, що підтверджується копією примірника цієї угоди.
Встановлено, що прийнята сторонами від 14.08.2008 року зазначена додаткова угода до договору про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 є посвідченою кожною з сторін в договорі, від імені банку підписом повноважної особи банку з наведеними реквізитами, яка діє на підставі довіреності, та скріплена печаткою банку, позичальник ОСОБА_1 розписався особисто. В додатковій угоді також мається позначка, що один з оригіналів примірника цього Договору є отриманий позивачем позичальником ОСОБА_1 особисто, про що останній також розписався.
Згідно п.4.2 додаткової угоди сторони погодили, що за резервування банком ресурсів у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту, за це позичальник сплачує банку винагороду у розмірі згідно п.8.1, тобто у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів.
Відповідно до п.5.3 додаткової угоди сторонами в договорі встановлено, що при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми договору.
У відповідності до п.6.4 аналогічно встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову.
Представник відповідача звернувся з заявою, в якій просив застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання пунктів кредитного договору недійсними на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є обґрунтованими, проте позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, оскільки вимоги про зарахування сплачених сум, які були сплачені позивачем також у період поза строком позовної давності, є похідними від основних, то в цій частині вимог також слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року в справі № 6-134цс14.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався, коли отримав фахову консультацію досвідченого юриста, колегією суддів не приймаються до уваги як безпідставні, оскільки відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В даному випадку ОСОБА_1 про умови викладені у пунктах 4.2 та 5.3 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № DNJ0GI0000004018 від 13.03.2008 року, був обізнаний з часу його укладення, тобто з 14.08.2008 року. Отже, трирічний строк позовної давності закінчився 14.08.2011 року.
Апелянтом при зверненні до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції будь-яких письмових доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності подано не було.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко