Рівненський апеляційний суд
25 січня 2019 року м. Рівне
Суддя Рівненського апеляційного суду Сачук В.І., з участю ОСОБА_1, який притягається до адміністративної відповідальності та його захисника - адвоката Пасічника Ю.О., потерпілого ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року, -
встановив:
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 03.10.2018 року о 17 год. 20 хв. в м.Дубно по вул.Конторська, керував автомобілем «Mitsubishi Padgero», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом «Алкотесту 6810» №945 від 03.10.2018 - 1,84 проміле, чим порушив п.2.9а ПДР.
Крім того, ОСОБА_1 03.10.2018 о 17 год. 20 хв. в м.Дубно по вул.Конторська, 13, керував автомобілем «Mitsubishi Padgero», д.н.з. НОМЕР_1, порушив правила проїзду перехрестя рівнозначних доріг: не надав переваги в русі автомобілю, який рухався справа, допустивши зіткнення з автомобілем «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Своїми діями порушив п.16.14 ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року щодо нього та закрити провадження у справі.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена із неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявних матеріалам справи доказам та обставинам, що потягло за собою необгрунтоване визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Також ОСОБА_1 подано письмові пояснення щодо пропуску строку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пасічника Ю.О., які просять постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити, доводи потерпілого ОСОБА_3, який просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 02 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову, а 04 січня 2019 року до Рівненського міського суду було подано апеляційну скаргу (а.с.94).
На підставі наведеного, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущено з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при розгляді даної справи відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 112307 від 03 жовтня 2018 (а.с.44); схемою місця ДТП (а.с.45), фототаблицею (а.с.52-55), відеозаписом обстановки після ДТП (а.с.57), поясненнями свідка, потерпілого (а.с.5-6).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 112307 від 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 порушив п.16.14 ПДР України, відповідно до якого, якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Згідно п.16.12 ПДР України, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч. Оскільки, в даному випадку водії рухалися на перехресті рівнозначних доріг вулиць Кирила і Мефодія та Конторської, жодна з яких не є головною та не змінює напрямку, ОСОБА_1, який повертав праворуч, автомобіль «Фольксваген Поло», що рухався по вул. Конторській, був перешкодою справа, тому він мав дати йому дорогу.
Тому в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, а також даний факт не оспорювався апелянтом в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова винесена із неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявних матеріалам справи доказам та обставинам, що потягло за собою необгрунтоване визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, безпідставні та не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищевказаними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Суддею під час розгляду справи належним чином з'ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних вірогідних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Жодних нових допустимих доказів, що давали б підстави для обґрунтованих сумнівів у вірогідності зібраних у справі доказів, апеляційному суду не надано.
Призначаючи стягнення, суддя врахував всі зазначені ст.33 КУпАП обставини і відповідно до ст.ст.27, 130 КУпАП наклав стягнення, яке відповідає вимогам ст.23 КУпАП і є справедливим, будучи достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам.
З урахуванням наведеного, постанова судді є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду Сачук В.І.