Справа № 553/2536/18 Номер провадження 22-ц/814/376/19Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
28 січня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.
при секретарі Ачкасовій О.Н.
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку спрощеного провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2018 року ухвалену суддею Тимчук Р.І. , повний текст ухвали складено - дати не вказано
по матеріалу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя,-
16 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2018 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя - залишена без руху (а.с. 51).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2018 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя - повернута позивачу(а.с. 57).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 10 грудня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, однак позивачем не було усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 19.11.2018 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2018 року подано до Ленінського районного суду м. Полтави заяву стосовно усунення недоліків позовної заяви (а.с. 54-55). Вказує, що суд першої інстанції не з'ясував того, що позивачем не залучено до участі у справі дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через те, що останні в житловому будинку по АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають. Щодо вартості майна позивач зазначила, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У даному випадку позивачем вказана договірна вартість спільного сумісного майна, в разі недосягнення згоди з визначеною вартістю спільного майна, що підлягає поділу, то відповідач може скористатися своїм правом та визначити дійсну його вартість на час розгляду справи шляхом проведення відповідних судових експертиз, в тому числі на своє замовлення в порядку ст. 106 ЦПК України. Щодо посилання суду на те, що позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат, але не вказує, яку суму хоче стягнути з відповідача, то розподіл судових витрат не є позовною вимогою, а є питанням, яке вирішується судом під час ухвалення судового рішення у кожній судові справі, не вирішення цього питання тягне за собою ухвалення додаткового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, вбачається, що 16 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 19 листопада 2018 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про поділ спільного майна подружжя - залишена без руху (а.с. 51).
10.12.2018 р. від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява стосовно усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач дала відповіді на всі питання, вказані судом в ухвалі від 19.11.2018 р. (а.с. 54).
Постановляючи ухвалу від 12.12.2018 р. про визнання позову неподаним та повернення позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19.11.2018 року, ОСОБА_6 не усунуто, а тому наявні підстави для застосування вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту ухвали суду від 19 листопада 2018 року, підставами для залишення позовної заяви без руху є її невідповідність вимогам ст. ст. 175,177 ЦПК України, зокрема зазначено, що позивачем не додано документів про оцінку спірного майна, а тому є незрозумілим, як позивачем визначено суму судового збору; позовна заява не містить ціни позову, визначеного згідно ст. 176 ЦПК України; судовий збір сплачено не повністю; не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; не має підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містить ст. 175 ЦПК України, згідно з якою у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
На виконання ухвали суду від 19.11.2018 р. ОСОБА_2 10.12.2018 р. надала суду першої інстанції заяву стосовно усунення недоліків позовної заяви (а.с. 54-55), в якій вказала, що до участі у справі дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не залучено в якості третіх осіб через те, що останні в житловому будинку по АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають, зазначала, що у позові вказана договірна вартість спільного сумісного майна, у разі незгоди відповідача з вказаною вартістю, то він має право визначити його дійсну вартість шляхом проведення відповідних експертиз, за законом саме у підготовчому засіданні суд з»ясовує у сторін чи надавали вони докази, на які посилаються у позові та відзиві, вирішує питання про витребування доказів тощо, щодо прохання про стягнення з відповідача судових витрат, то ця вимога не є позовною і суд, ухвалюючи судове рішення, повинен стягнути понесені судові витрати по справі на підставі норм ЦПК України.
Вбачається, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги викладені у заяві позивача доводи з приводу залишення позову без руху, зокрема, з матеріалу позову вбачається, що його предметом є поділ майна подружжя, а саме земельних ділянок та домоволодіння, не залучення до участі у справі дітей подружжя 1995 та 2000 року народження не впливає на вирішення спору. Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивач вказала у позові вартість майна, яка значиться у відповідних договорах його купівлі-продажу (а.с. 27, 33-34). Для визначення дійсної вартості спірного майна на час його поділу сторони не позбавлені права на відповідній стадії процесу заявити про це клопотання. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат, але не вказує суму витрат хоче стягнути з відповідача, то згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. За законом позивач повинен подати докази, що підтверджують понесення ним судових витрати, розподіл судових витрат між сторонами передбачений нормами ст. 141 ЦПК України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 ) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій
повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків,
реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. … Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Відповідно до вищевикладеного, при постановленні ухвали про залишення позову без руху, а у подальшому повертаючи позовну заяву на підставі ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та безпідставно залишив заяву без руху як таку, що не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, після чого передчасно та за відсутності законних підстав, постановив ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернув її.
Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про її скасування та направлення матеріалів позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п. 6, 379 ч.1 п. 3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2018 року - скасувати і направити матеріали позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 січня 2019 року.
Судді: Дорош А.І. Одринська Т.В. Триголов В.М.