Справа № 541/2700/18 Номер провадження 33/814/153/19Головуючий у 1-й інстанції Куцин В.М. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
Категорія: ст. 173-2 КУпАП
25 січня 2019 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 листопада 2018 року ,
Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миргород, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст..173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 гривні 40 коп..
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що він 17.11.2018 року о 06 год. 00 хв. в м. Миргород по вул.. Гурамішвілі, 65 «А» в стані алкогольного сп'яніння вчинив відносно своєї матері ОСОБА_3 насильство в сім»ї, а саме, умисні дії психічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозою фізичної розправи, чим міг завдати шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 просять постанову суду змінити, звільнивши ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності згідно ст.. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що при розгляді справи судом було залишено поза увагою, що 17.11.2018 р. за місцем їх проживання відбулася сварка між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з приводу поведінки неповнолітньої онуки і племінниці, яка проживає разом з ними, ініціатором якої ОСОБА_3 не був, що відображено у письмовій заяві ОСОБА_3 , поданої суду ще 26 листопада 2018 року, а також в її показаннях, як потерпілої при допиті судом. В цій заяві ОСОБА_3 вказувала про те, що в дійсності їй не було завдано і не могло бути завдано ніякої шкоди, ні психологічного, ні фізичному здоров'ю. Окрім того вона просила не притягувати його до відповідальності.
В судове засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явились, надали суду заяву в якій просили справу розглядати у їх відсутності.
Перевіривши матеріали провадження, вважаю, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП не оспорюється апелянтом.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.173-2 КУпАП та адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень на користь держави.
Разом з тим, при накладенні адміністративного стягнення суддею не в повній мірі були враховані положення ст.ст.30-1, 33 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Так судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що потерпіла ОСОБА_3 просила закрити провадження по справі., ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Крім того ініціатором сварки був не він , що підтвердила і потерпіла ОСОБА_3
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Враховуючи обставини справи, особу порушника ОСОБА_2, який раніше до адміністративної відповідальності не притягався, наслідки даного порушення не представляють суспільної небезпеки, не завдали значної шкоди державним чи суспільним інтересам, останній щиро розкаявся у вчиненому, вважаю за можливе обмежитись усним зауваженням.
Вважаю, що застосування такого виховного заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.
А тому вважаю, що постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 листопада 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 173-2 КУпАП необхідно скасувати та постановити нову постанову, звільнивши його від адміністративної відповідальності за малозначністю, і обмежитись щодо нього усним зауваженням.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 30-1, 33, 294 КУпАП,-
Задовольнити частково апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 листопада 2018 року у справі про адміністративне правопорушення за ст.173-2 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_2 скасувати.
На підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження в адміністративній справі закрити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Захожай О.І.