м. Вінниця
28 січня 2019 р. Справа № 120/4782/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Вінницьке приміського ОУПФ України Вінницької області, відповідач) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що в жовті 2017 відповідачем проведено призначення пенсії позивачу згідно статті 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", всупереч п.п.4-4 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано величину оцінки одного року страхового стажу 1%, а не 1,35%. Посилаючись на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
18 січня 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від Вінницького приміського ОУПФ України Вінницької області надійшов відзив на позовну заяву. У якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 з 18.09.2017 року (згідно поданої заяви) перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На момент проведення перерахунку пенсії позивача, загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 4 місяці 16 днів. Відповідно до Закону №2148 позивачу проведений перерахунок пенсії автоматизованим способом за допомогою затвердженого програмного забезпечення з 1 жовтня 2017 року, а саме осучаснення заробітної плати із використанням єдиного показника середньої заробітної плати по Україні, який використовується для призначення та перерахунку пенсії в 2017 році на рівні 3764,40 грн. та зменшенням величини оцінки страхового стажу до 1%. На рахунок застосування оцінки страхового стажу 1%, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148 від 03.10.2017, внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: "4-3 Пенсії призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Дана норма є діючою та не визнана неконституційною.
З урахуванням наведеного, Вінницьке приміське ОУПФ України Вінницької області вважає свої дії правомірними та в межах чинного законодавства.
Частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та з 18.09.2017 отримує пенсію за віком, призначену йому відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Має 40 років 4 місяці 16 днів страхового стажу.
В серпні 2018 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання розрахунку визначеного йому органом ПФУ розміру індивідуального коефіцієнта страхового стажу.
Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області листом №С-104 від 20.08.2018 повідомило, що пенсія призначена з 18.09.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у позивача при загальному стажі 40 років 4 місяців 16 дні та середньомісячному заробітку 4303.24 ( заробітна плата взята за період 01.04.1987 р. по 31.03.1992 р. та з 01.07.2000 р. по 30.09.2017 р. ). Середньомісячна заробітна плата для призначення пенсії була обчислена наступним чином : 3764,40 ( показник середньої заробітної плати за 2016 р.) * 1,14314 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати ) = 4303,24 грн.
Станом на 17.09.2017 р. пенсія складається з наступних складових:
- розмір пенсії за віком -2343,11грн. (4303,24 - середньомісячний заробіток * 0,54450- коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35);
- доплата за понаднормативний стаж (5 років) -65,60 гри. (1312 гри. * 0,05); Загальний розмір пенсії складає 2408,71грн.
З 01.10.2017 року усім пенсіонерам було здійснено масовий перерахунок раніше призначених пенсій із використанням єдиного показника середньої заробітної плати за останні 3 роки ( 2014-2016) у розмірі 3764,40 та величини оцінки одного року стажу у розмірі 1. Після масового перерахунку, станом на 01.10.2017 р. Пенсія позивача складається з наступних складових:
- розмір пенсії за віком -1735,63 грн. ( 4303,24 - середньомісячний заробіток * 0.40333- коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1);
- доплата за понаднормативний стаж (5 років) -65,60 грн. (1312 гри. * 0,05);
- доплата до старого основного розміру пенсії - 607,48 грн.
Загальний розмір пенсії складає 2408,71 грн.
На переконання позивача, в жовті 2017 відповідачем проведено призначення пенсії позивачу згідно статті 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", всупереч п.п.4-4 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не 1,35%.
Позивач, наголошуючи на конституційних гарантіях та відповідно статтях 22,46 Конституції України, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-ІV від 09 березня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (№1058-ІV).
Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс= (См*Вс)/100%*12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням змін, внесених Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи або перерахунку пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В силу частини 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону № 1058-IV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", а саме з 18.09.2017 (у зв'язку з досягненням пенсійного віку) у зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Посилання позивача, що йому була призначена пенсія саме в жовтні 2017, а відтак мав би бути застосований коефіцієнт 1,35%, спростовуються копіями матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, зокрема протоколом 1807 від 03.11.2017, відповідно яких саме з 18.09.2017 (дата набуття права на пенсію за віком) позивачеві призначено пенсію, відповідно поданої заяви від 02.11.2017.
Таким чином, в даному випадку мав місце перерахунок раніше призначеної пенсії за нормами того ж закону за яким і було призначено пенсію позивачу з 18.09.2017 року, а не призначення пенсії, у разі якого мала б застосовуватись величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Щодо твердження позивача про проведення призначення пенсії відповідно до п.п.4-4 розділ ХV ЗУ "Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %." суд зазначає наступне.
Перерахунок пенсії зі зменшенням величини оцінки одного року страхового стажу 1% було здійснено починаючи з 01.10.2017 року, а не з дати призначення його пенсії, а тому дані твердження, на думку суду, є хибними.
Разом із тим, обґрунтовуючи протиправність дій відповідача, позивач посилається на положення ст. 46 Конституції України, якою визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, суд зазначає наступне.
З 01.10.2017 року усім пенсіонерам було здійснено масовий перерахунок раніше призначених пенсій із використанням єдиного показника середньої заробітної плати за останні 3 роки ( 2014-2016) у розмірі 3764,40 грн. Отже, відповідач керувався під час перерахунку пенсії із використанням даних середньої заробітної плати по Україні, яка використовується для призначення та перерахунку пенсії та встановлена Законом.
Крім того, нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні від 03.06.2014 року "Великода проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 41247096)
Повний текст рішення суду складено 28.01.2019
Суддя Томчук Андрій Валерійович