Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3122/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків
про стягнення 97446,50 грн
за участю представників сторін:
позивача - Конопля О.М., дов.№01-26/5584 від 08.10.2018 року
відповідача - Тимошик Д.А., дов.№010/120/139вн від 07.02.2018 року
Позивач - Акціонерне товариство "Харківобленерго", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача 4009,69 грн. КРЕ за квітень, травень, червень, липень 2018 року, 7795,31 грн. 3% річних за період з лютого по вересень 2018 року, 9202,40 грн. інфляційних за період з лютого по травень 2018 року та 76439,10 грн. пені за період з лютого по липень 2018 року на підставі договору про постачання електричної енергії № 6-1064с від 01 березня 2006 року. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 листопада 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вказано, шо справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 17 грудня 2018 року на 11 годин.
07 грудня 2018 року, через канцелярію суду, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подано відзив (вхідний № 34237) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 17 грудня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 14 січня 2019 року на 11 годин.
10 січня 2019 року, через канцелярію суду, Акціонерним товариством "Харківобленерго" подана відповідь (вхідний № 594) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 14 січня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2019 року на 10:40 годин.
Представник позивача у судовому засіданні та у наданому запереченні на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позолвних вимог заперечує та просить суд зменшити розмір пені на 50%.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
На підставі договору про постачання електричної енергії № 6-1064с від 01 березня 2006 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач, постачальник) відпускає Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (відповідачу, споживачу) електричну енергію.
На підставі пункту 9.4 договору про постачання електричної енергії № 6-1064с договір пролангований на 2018 рік.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов*язків сторін. Зокрема укладення договору № 6-1064с означає, що між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області досягнуто згоди з усіх його умов.
Згідно пункту 7 статті 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, пункту 2.2.2, якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Тобто відповідно до умов додаткової угоди відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до пункту 2.2.5 договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Згідно пункту 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до пункту 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (стаття 526 Цивільного кодексу України. стаття 193 Господарського кодексу України). Крім того самим договором, а саме пунктом 2.2.1 передбачено обов'язок відповідача виконувати умови договору.
Матеріали справи свідчать про те, що Акціонерна компанія "Харківобленерго", як постачальник, виконав свої зобов*язання по договору у повному обсязі, та здійснив у період з лютого 2018 року по вересень 2018 року відпуск електричної енергії споживачу у повному обсягу, за яку, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України та пункту 10.2 "Правил" є обов'язком відповідача. як платника електричної енергії.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість на загальну суму 4009,69 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 22 листопада 2018 року за № 2813, № 2814, № 2815 та № 2812.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4009,69 грн. КРЕ за квітень, травень, червень, липень 2018 року у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.
На підставі пункту 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, керуючись статтею 232 Господарського кодексу України, боржнику нараховано 76439,10 грн., пені.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Позивачем, на підставі договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 76439,10 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені суд вважає, що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 50 %.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи свою заяву про зменшення пені, відповідач посилається на складне матеріальне становище Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Відповідач зазначає, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов'язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідача.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, а також термін прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 38219,55 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 7795,31 грн. 3% річних за період з лютого по вересень 2018 року та 9202,40 грн. інфляційних за період з лютого по травень 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляціних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7795,31 грн. 3% річних за період з лютого по вересень 2018 року та 9202,40 грн. інфляційних за період з лютого по травень 2018 року є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 8, поточний рахунок 35220002001141 у ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, поточний рахунок 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954) 7795,31 грн. 3% річних за період з лютого по вересень 2018 року та 9202,40 грн. інфляційних за період з лютого по травень 2018 року
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 8, поточний рахунок 35220002001141 у ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, поточний рахунок 260071111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) 38219,55 грн. пені.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 8, поточний рахунок 35220002001141 у ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, поточний рахунок 260071111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) 1762,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 38219,55 грн. пені відмовити.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4009,69 грн. КРЕ закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено 25.01.2019 р.
Суддя П.В. Хотенець