ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.01.2019Справа № 910/12915/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал";
про стягнення компенсації 45 000,00 грн. за порушення виключних майнових
суміжних прав.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: Ясінська Н. В., керівник;
Від відповідача: Наконечна Л. В., представник, довіреність № 25/256 від 20.09.2017 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС МЕДІА КОРПОРЕЙШН" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КАНАЛ" про стягнення компенсації за порушення виключних майнових суміжних прав.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням виключних майнових суміжних прав позивача, що полягають у незаконному використанні відповідачем фонограми "Empire" (виконавець - Shakira) у складі аудіовізуального твору/програми "Анонс показу фільмів з Дженніфер Лoпec", робоча назва: Дженніфер Лопес вибирає кавалера на Різдво!".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року відкрито провадження у справі № 910/12915/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 06.11.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12915/18 до судового розгляду по суті на 06.12.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 року зупинено провадження у справі № 910/12915/18 до вирішення питання про відвід судді Мандриченка О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" про відвід судді Мандриченко О.В. від розгляду справи № 910/12915/18 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/12915/18, судове засідання у справі № 910/12915/18 призначено на 15.01.2019 р.
Позивач в судовому засіданні 15.01.2019 р. позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
11.11.2016 року між ТОВ "Соні Мьюзік Інтертеймент", як ліцензіаром, та ТОВ "Юніверс Медіа Корпорейшн", як ліцензіатом укладено ліцензійний договір від № 147-Д, відповідно до предмету якого ліцензіар надає за винагороду (далі - роялті), а позивач отримує на умовах виключної ліцензії право використання Фонограм, вказаних в додатку № 2 до цього договору, кожним з вищевказаних способів використання, яке включає право здійснювати самостійно та/або дозволяти третім особам здійснювати по відношенню до таких Фонограм виключно відповідно до додатку № 2 та з метою їх використання у складі Передач на Телеканалах в межах Території та на протязі Строку (п. 2.1 ліцензійного договору № 147-Д) наступні дії:
- включення Фонограм у склад Передачі, тобто суміщення Фонограми з аудіовізуальним рядом Передачі (синхронізація) (п. 2.1.1 ліцензійного договору № 147-Д);
- технічна переробка/адаптація Фонограм з метою їх включення у склад Передачі та подальшого використання у складі Передачі згідно п. 2.1.4 цього договору (п. 2.12 ліцензійного договору № 147-Д);
- відтворення Фонограм у складі Передачі виключно для цілей виробництва Передачі 2.1.3 ліцензійного договору № 147-Д);
- подальше використання Фонограми у складі Передачі виключно в цілях (а) сповіщення Передачі для загального відома по телебаченню (включаючи кабельне телебачення) у складі Телеканалу (сповіщення по телебаченню), (б) доведення Передачі у складі Телеканалу до загального відома на офіційному власному сайті Телеканалу, без права завантаження та збереження Передачі кінцевим користувачем (2.1.4 ліцензійного договору № 147-Д).
Фонограма - виключно звукові записи виконання музичних творів (з текстом або без тексту), по відношенню до яких ліцензіар вправі на території України розпоряджатися виключним правом (виключними майновими суміжними правами) на такі фонограми (п. 1.2 ліцензійного договору № 147-Д).
Передача - аудіовізуальний твір та/або інший аудіовізуальний продукт, виготовлений на замовлення та /або за рахунок Телеканалу, та/або призначений для використання/був використаний Телеканалом (п. 1.5 ліцензійного договору № 147-Д).
Телеканал - телерадіокомпанія, зареєстрована компетентним органом України, як суб'єкт інформаційної діяльності у відповідності із законодавством України (п. 1.6 ліцензійного договору № 147-Д).
Територія - Україна (п. 1.4 ліцензійного договору № 147-Д).
Строк - період часу, на протязі якого позивач вправі використовувати Фонограми у складі Передач. Початок строку - 01.01.2010 року, або дата оприлюднення Фонограми, якщо фонограма була оприлюднена після 01.01.2010 року. Закінчення строку - 01.01.2020 року (п. 1.3 ліцензійного договору № 147-Д).
Пунктом 2.6 ліцензійного договору № 147-Д визначено, що з метою уникнення сумнівів сторони узгодили, що ніякі авторські права не є предметом дійсного договору.
Положеннями п. 6.1 ліцензійного договору № 147-Д передбачено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі Строку, але в любому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.
Умовами п. 6.2 ліцензійного договору № 147-Д, зокрема, визначено, що виключна ліцензія, надана по даному договору розповсюджується на період часу, починаючи з 01.01.2010 року, або з дати оприлюднення Фонограми, якщо Фонограма була оприлюднена після 01.01.2010 року та діє до 01.01.2020 року.
Додатком № 2 ліцензійного договору № 147-Д, зокрема, передбачена наступна фонограма:
- „Empire", виконавець - Shakira.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб'єктом суміжного права та володіє виключними майновими правами інтелектуальної власності на зазначену вище фонограму на підставі ліцензійного договору від 11.11.2016 року № 147-Д та додатку № 2 до нього.
Так, на підтвердження факту використання відповідачем спірного об'єкту шляхом його відтворення у складі аудіовізуального твору/програми "Анонс показу фільмів с Дженніфер Лопес", робоча назва "Дженніфер Лопес вибирає кавалера на Різдтво!", позивач посилається на відеозапис трансляції спірного аудіовізуального твору на інтернет-ресурсі novy.tv під логотипом телемовника "Новий канал", який належить відповідачеві.
Приписами статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792 встановлено: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до пункту 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" відсутність вини порушника не звільняє його від обов'язку припинити порушення права інтелектуальної власності, а так само не виключає застосування щодо нього заходів, спрямованих на захист таких прав. Зокрема, опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та змісту судового рішення щодо такого порушення, припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, здійснюються незалежно від вини порушника.
Втім, наведене правило підлягає застосуванню лише до тих способів захисту прав, які не належать до заходів відповідальності. Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.
В судовому засіданні судом досліджено відеозапис програми та встановлено факт незаконного використання фонограми: „Empire", виконавець - Shakira, шляхом відтворення у складі аудіовізуального твору/програми "Анонс показу фільмів с Дженніфер Лопес", робоча назва "Дженніфер Лопес вибирає кавалера на Різдтво!" на інтернет-ресурсі novy.tv, який належить відповідачеві.
Докази правомірного використання спірної фонограми відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.
Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 Закону № 3792 передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50.000 мінімальних заробітних плат.
Пунктом 42 Постанови пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав від 04.06.2010 № 5 визначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.
Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).
Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.
Проте, суд зазначає, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 р. роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Як встановлено ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача компенсації у розмірі 17 620,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 25; код ЄДРПОУ 23530545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс медіа корпорейшн" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 39543428) 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових суміжних прав та 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 28.01.2019 р.