ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2019Справа № 910/15433/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/15433/18
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ,
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Львів,
про стягнення 7 006,21 грн.,
без виклику учасників справи,
19.11.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - Товариство) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (далі - Компанія) про стягнення 7 006,21 грн. страхового відшкодування.
Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 23.12.2015 позивачем (страховик) і ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №10774 (далі - Договір), за умовами якого Товариство взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП);
- 23.06.2016 о 15 год. 30 хв. у місті Львові по вулиці Матейка, 8, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Nissan Qashqai», автомобіля марки «Fiat Doblo» (реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження;
- постановою від 16.08.2016 зі справи № 462/3729/16-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в доход держави у розмірі 340 грн.;
- позивачем 02.08.2016 було складено страховий акт №UA2016062300037/L04/01 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 7 006,21 грн.;
- позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 7 006,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 02.08.2016 №44615 на суму 3 665 грн. та від 02.08.2016 №44614 - 3 341,21 грн.;
- цивільно-правова відповідальність власника «Fiat Doblo» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Компанією за полісом №АІ/005272602 за яким: франшиза складає 0 грн.; ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 100 000 грн.; ліміт за шкоду майну - 50 000 грн.;
- Товариство зверталося до відповідача з вимогою від 20.12.2016 №6940-р про відшкодування шкоди, проте, Компанія залишила вказану вимогу без відповіді та належного реагування; страхове відшкодування на день подання позову не сплатила.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.
Ухвалу суду від 26.11.2018 відповідно до положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України вручено відповідачу 30.11.2018 (поштове повідомлення 0103047628648) та третій особі 04.12.2018 (поштове повідомлення 0103047628664) з відімтками "вручено".
Отже, відповідач та третя особа повідомлені належним чином про розгляд справи. однак у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подали до суду заяви по суті справи, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2015 позивачем (страховик) і ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір, за умовами якого Товариство взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
23.06.2016 о 15 год. 30 хв. у місті Львові по вулиці Матейка, 8, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «Nissan Qashqai», автомобіля марки «Fiat Doblo» (реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 16.08.2016 зі справи №462/3729/16-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в доход держави у розмірі 340 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Галавтосвіт» 02.07.2016 виставлено рахунок від 02.07.2016 №0000001450 на суму 3 341,21 грн. (з ПДВ).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Арія Моторс» 02.07.2016 виставлено рахунок від 02.07.2016 №АР00026814 на суму 3 665 грн. (з ПДВ).
Позивачем 02.08.2016 було складено розрахунок страхового відшкодування №UA2016062300037/L04/01 та страховий акт №UA2016062300037/L04/01, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 7 006,21 грн.
Товариство, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатило страхове відшкодування у сумі 7 006,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.08.2016 №44615 на суму 3 665 грн. та №44614 на суму 3 341,21 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 20.12.2016 №6940-р про виплату страхового відшкодування у сумі 7 006,21 грн.
Відповідач відповіді на вказану вимогу не надіслав, суму страхового відшкодування не сплатив.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Fiat Doblo» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Компанією за полісом №АІ/005272602, за яким: ліміт за шкоду майну - 50 000 грн.; франшиза складає 0 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Господарський суд дійшов висновку, що факт події, вина та заподіяння шкоди підтверджено судовими рішеннями, розмір заподіяної і відшкодованої шкоди підтверджений протоколом огляду і калькуляцією, страховим актом і платіжним дорученням, своєчасне звернення - заявою про сплату страхового відшкодування з відміткою про одержання відповідачем.
Доказів на спростування наведеного відповідачем не надано.
Щодо цього питання викладено позицію у постанові №910/7449/17 від 05.06.2018 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах, тому перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом).
Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналіз висновків якої визначає, що виплата і стягнення можуть бути здійснені лише на підставі заяви чи позовної заяви поданих до закінчення річного строку.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у сумі 7 006,21 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б; ідентифікаційний код 33442139), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), про стягнення 7 006,21 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 13-Б; ідентифікаційний код 33442139) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) 7 006 (сім тисяч шість) грн. 21 коп. страхового відшкодування і 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.01.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук