вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5753/18
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 9270грн.00коп.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: Алєксєєв С.С. довіреність від 30.10.2018 року;
від відповідача: Носенко Т.Г. довіреність № 96/ПУ/2019 від 20.12.2018 року.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 9270грн.00коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Правил оформлення перевізних документів, в частині невірного зазначення у накладній маси вантажу, в зв'язку з чим на підставі п.п. 118 та 122 Статуту залізниць України позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 9270,00 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2019.
Через канцелярію суду, 16.01.2019 відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти його задоволення.
Також, 16.01.2019 відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру штрафу до 1854,00 грн.
Позивач 18.01.2019 подав до суду заяву про виправлення описки у позові, в якій просив у другому абзаці позовної заяви вважати вірною фразу; "Перевіркою було виявлено: в накладній № 47929666 у вагоні № 598676155 вказана маса вантажу складає 70000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 58500 кг, що на 11500 кг менше, ніж сказано у накладній".
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову надав пояснення у справі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд
У жовтні 2018 року зі станції відправлення - Ароматна Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправку вантажу у вагоні № 59676155 згідно накладної № 47929666 на станцію Миколаївка - Донецька Придніпровської залізниці (а.с. 9).
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
На вищевказане відправлення вагону, відправник надав станції відправлення Ароматна заповнені накладні. У даному документі, представником відправника в графі 24 «Маса вантажу, визначена відправником» було вказано: 70000 кг.
При проходженні вагону через станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту, залізницею було проведено перевірку маси вантажу. Під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вищевказаному вагоні не відповідає масі, зазначеній відправником у накладній, про що було складено комерційний акт № 454502/115 від 09.10.2018 (а.с. 10).
Також, факт неправильного зазначення відправником маси вантажу був засвідчений актом загальної форми № 690 від 09.10.2018 (а.с. 11).
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до частини першої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. 1, 2, 3 ст. 23 Статуту залізниць України).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф за невірно зазначену масу вантажу підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем правильно розраховано величину штрафу у розмірі 9270,00 грн. (1854,00 грн. х 5 = 9270,00 грн.).
Відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення штрафу до розміру провізної плати, що складє 1854,00 грн.
У відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням всіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.
З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок невірно зазначеної маси вантажу чи настання для нього інших негативних наслідків, суд вбачає можливим зменшити розмір штрафу до розміру провізної плати, що складає 1854,00 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу слід задовольнити частково.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлогард, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код 40081237) штраф в розмірі 1854,00 грн. та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.01.2019
Суддя М.О. Ніколенко