вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"22" січня 2019 р. Справа№ 925/288/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд»
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 07.08.2018 (повний текст рішення складено 15.08.2018)
у справі № 925/288/17 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд»
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Бізнес-Гранд»
про визнання недійсним договору міни від 05.06.2014
Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд» (далі - ТОВ «Укрлідербуд», відповідача) про визнання недійсним договору міни від 05.06.2014, укладеного між сторонами та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 1255 з підстав відсутності у відповідача прав на майно, яке він обміняв із позивачем та перебування майна під арештом у виконавчому провадженні.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.04.2017 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Бізнес-Гранд» (далі - ПП «Бізнес-Гранд», третя особа).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.08.2018 у справі № 925/288/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір міни від 05.06.2014, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Укрлідербуд», посвідчений приватним нотаріусом І.Л. Шевченко та зареєстрований в реєстрі за № 1255. Стягнуто з ТОВ «Укрлідербуд» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1600,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Укрлідербуд» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в повному обсязі та справу направити до Господарського суду Черкаської області для її розгляду в межах справи про банкрутство ПП «Бізнес-Гранд» у справі № 925/1874/13. За твердженнями апелянта, з протоколу засідання Правління ПАТ «Укрсоцбанк» № 2 від 13.02.2014 вбачається, що на момент проведення цього засідання Правління ПАТ «Укрсоцбанк» в повному обсязі володіло інформацією про укладену Угоду та не мало жодних сумнівів щодо законності набуття права власності ТОВ «Укрлідербуд» на спірне майно. В порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражним керуючим ПП «Бізнес-Гранд» погоджено всі укладені на виконання протоколу засідання Правління ПАТ «Укрсоцбанк» № 2 від 13.02.2014 правочини, ним не виявлено порушеного права, а ні боржника ПП «Бізнес-Гранд», а ні кредиторів ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Укрлідербуд». На переконання апелянта, під час розгляду справи № 925/1874/13 в повному обсязі встановлено обставини про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» з 26.02.2013 володіло інформацією про укладення між ТОВ «Укрлідербуд» та ПП «Бізнес-Гранд» Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012, не вбачало свого порушеного права та добровільно пішло на укладення Договору міни від 05.06.2014. Крім цього, на думку скаржника, судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, адже майнові спори за участю боржників, стосовно яких порушено провадження у справах про банкрутство, розглядаються господарськими судами, у провадженні яких перебувають справи про банкрутство. Таким чином, встановивши, що позов пред'явлено з порушенням виключної підсудності, суд повинен був передати матеріали справи згідно ст. 17 ГПК України, не припиняючи провадження у справі для її розгляду в межах справи про банкрутство ПП «Бізнес-Гранд». На переконання апелянта, невірно визначена стадія судового процесу після поновлення провадження у справі є грубим порушенням процесуального права, що призвело до подальшої низки порушень та прийняття протиправного рішення тощо.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу та стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі № 925/1874/13, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.06.2018, обставини щодо недійсності Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012, мають преюдиційні значення для даної справи. На переконання позивача, оскільки оскаржуваний Договір міни укладено між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Укрлідербуд», то підстав для розгляду даного позову в межах справи про банкрутство ПП «Бізнес-Гранд» не має. Крім цього, позивач стверджував про помилковість тверджень апелянта щодо порушення місцевим судом вимог матеріального та процесуального права.
Заявлене ТОВ «Укрлідербуд» клопотання про зупинення провадження у даній справи до розгляду в апеляційному порядку справи № 925/1874/13, відхилено апеляційним судом як безпідставне та необґрунтоване, адже заявником не зазначено в чому полягає неможливість розгляду даної справи (№ 925/288/18) до вирішення справи № 925/1874/13 та які обставини не можуть бути встановлені судом самостійно в ході розгляду цієї справи.
Клопотання директора ТОВ «Укрлідербуд» про відкладення розгляду справи також відхилено апеляційним судом, оскілки ним не доведено суду на загальних підставах неможливості прибуття в судове засіданні або направлення до суду представника товариства.
В судове засідання апеляційної інстанції 22.01.2019 з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, третя особа клопотань про відкладення розгляду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила, при цьому зважаючи на відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 05.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило своє найменування на АТ «Укрсоцбанк» (позивачем, стороною-1 за договором) та ТОВ «Укрлідербуд» (відповідачем, стороною-2 за договором) укладено Договір міни (далі - Договір міни), посвідчений приватним нотаріусом І.Л. Шевченко та зареєстрований в реєстрі за № 1255, за умовами п. 1 якого сторона-1 міняє належне їй на праві приватної власної нерухоме майно: нежитлові приміщення Б-1, Б-IV, б-І, б'-І, нежитлові приміщення (прим. з № 1 по № 8, № 10, №12 по № 15, з № 25 по № 65 та прим, підвалу з № І по № 16, № І) за адресою: м. Черкаси, вул. Хмельницького Богдана, 55 (надалі «Об'єкт нерухомості-1»); частина комплексу будівель: прохідна (літ. В), гараж-зарядочна (літ. «А-І»), склад та контора (літ. А «-І». «А-І»), навіс (літ. К) та склад-сарай (літ. Е), огорожа (№ 1-3), замощення (№ І. II) та склад-сарай (літ. И) за адресою: м. Черкаси, вул. Хмельницького Богдана, 55 (п'ятдесят п'ять), (надалі «Об'єкт нерухомості-2»); нежитлові будівлі: компресорна (літ Р), котельня (літ. П, п), гараж з побутовими приміщеннями (літ. М-2, м) за адресою: м. Черкаси, вул. Хмельницького Богдана, 55 (п'ятдесят п'ять), (надалі «Об'єкт нерухомості-3»); магазин А-5 нежитлові приміщення, а саме: приміщення 1-го поверху з № 1 до № 8, № І) за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 36 (тридцять шість), на належне стороні-2 на праві приватної власності рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55, перелік якого визначено в Додатку № l до Договору, який є його невід'ємною частиною (обладнання, устаткування).
За умовами п. 5 Договору міни рухоме майно, яке сторона-2 передає стороні-1 по цьому договору, належить їй на підставі Угоди про погашення боргу від 19.11.2012, укладеної між ПП «Бізнес-Гранд» та ТОВ «Укрлідербуд».
Положеннями п.14 Договору міни сторони підтвердили, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачений ст. 234, 235 ЦК України та не є укладеним під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.
Кожна особа на підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту цивільного права на підставі ч.2 ст. 16 ЦК України може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Під охоронюваними законом інтересами згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз згаданих положень дає підстави вважати, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин за приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на час укладення Угоди про погашення боргу від 19.11.2012 все майно ПП «Бізнес -Гранд» перебувало під арештом і забороною відчуження згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.07.2012, яку внесено до Державного реєстру виконавчих проваджень, про що свідчить Інформація про виконавче провадження (а.с. 17, т. 1). За таких обставин, позивач вважав, що спірний Договір міни від 05.06.2014 укладено з порушенням публічного обтяження - арешту майна, накладеного згаданою постановою державного виконавця від 27.07.2012 у виконавчому провадженні № 33611568, за змістом якої було арештовано все майно, належне ПП «Бізнес Гранд», зокрема, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 36 та м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55 та винесено заборону на відчуження всього майна, що свідчить про відсутність у ПП «Бізнес-Гранд» права на відчуження свого рухомого майна на користь ТОВ «Укрлідербуд» за Угодою про погашення боргу від 19.11.2012.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
До договору міни згідно ст. 715 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як вище згадувалось, за змістом п. 5 Договору міни рухоме майно, яке сторона-2 передає стороні-1 по цьому договору, належить їй на підставі Угоди про погашення боргу від 19.11.2012, укладеної між ПП «Бізнес-Гранд» та ТОВ «Укрлідербуд».
Як встановлено матеріалами справи, в ході розгляду даної справи було вирішено спір у справі № 925/1874/13 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Укрлідербуд» та ПП «Бізнес-Гранд» про визнання угоди недійсною у справі про банкрутство ПП «Бізнес-Гранд».
Постановою Київського апеляційного господарського суду 13.03.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.06.2018, визнано недійсною з моменту укладення Угоду про часткове погашення боргу від 19.11.2012, укладену між ТОВ «Укрлідербуд» та ПП «Бізнес-Гранд», відповідно до якої ПП «Бізнес-Гранд» передало у власність ТОВ «Укрлідербуд» рухоме майно на суму 7 818 472,22 грн.
Зокрема, судом встановлено, що укладаючи оспорюваний правочин, відповідачі порушили права ПАТ «Укрсоцбанк» як заставодержателя рухомого майна (а саме №п/п з 1 по 51 (63 одиниці) за оспорюваною угодою про часткове погашення боргу від 19.11.2012). При цьому, інша частина рухомого майна відповідачем -2 була відчужена відповідачу-1 із порушенням вимог чинного законодавства, при наявності арешту та заборони на відчуження такого майна, що порушує інтереси позивача як кредитора.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки судове рішення у справі №№ 925/1874/13, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт визнання недійсною з моменту укладення Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012, укладеної між ТОВ «Укрлідербуд» та ПП «Бізнес-Гранд».
Відповідно доводи апелянта щодо дійсності згаданої угоди, володіння Правлінням ПАТ «Укрсоцбанк» на момент проведення засідання 13.02.2014 в повному обсязі інформацією про укладену Угоду та відсутності у останнього жодних сумнівів щодо законності набуття права власності ТОВ «Укрлідербуд» на спірне майно, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на час укладення Договору міни від 05.06.2014 року ТОВ «Укрлідербуд» не могло вважатися належним власником рухомого майна, яким воно обмінялося з ПАТ «Укрсоцбанк», не володіло всім обсягом правосуб'єктності щодо цього майна через недійсність правоустановчого документу на майно (Угоди про часткове погашення боргу від 19.11.2012), як встановлено вищезгаданим судовим рішенням у справі № 925/1874/13.
Відсутність у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент вчинення правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Дотримання вимог чинного законодавства при укладенні правочину складає беззаперечний інтерес і може бути доказом порушеного права сторони договору.
Таким чином, місцевий суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним Договору міни, які позивачем доведено належними та допустимими доказами, відповідачем та третьою особою не спростовано, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
З приводу тверджень апелянта про необхідність розгляду даного спору в межах справи про банкрутство, належить зазначити, що за приписами ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Оскільки положення цієї правової норми встановлюють певні правила розгляду спорів про визнання недійсними правочинів, заявлених в межах справи про банкрутство, зокрема, вимог саме до боржника, а також щодо угод з ним, а у даному випадку оспорюваний Договір міни укладено між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Укрлідербуд», апеляційний суд не вбачає підстав для розгляду даної позовної заяви в межах справи про банкрутство ПП «Бізнес-Гранд».
Доводи апелянта з проводу невірного визначення стадії судового процесу після поновлення провадження у справі, що є грубим порушенням процесуального права й призвело до подальшої низки порушень та прийняття протиправного рішення не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідербуд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.08.2018 у справі № 925/288/17 - без змін.
Матеріали справи № 925/288/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.01.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко