вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"15" січня 2019 р. Справа№ 910/4813/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Буравльова С.І.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: не з"явився
від відповідача: Момотюк Л.І. довіреність № 19081403 від 14.01.19
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 року
у справі № 910/4813/18 (суддя Пукшин Л. Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські
Електромережі"
про стягнення 43 708,98 грн.
Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулось до Господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 43 708,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами інвестиційного договору №748/18-16 від 11.05.2016 позивач зобов'язався на власний ризик за рахунок внесків відповідача здійснити будівництво об'єкта, ввести об'єкт в експлуатацію та передати його у власність відповідача, а відповідач в свою чергу зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача інвестиційний внесок у розмірі та порядку, визначеному умовами договору. За доводами позивача, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача об'єкт інвестування, що підтверджується актами приймання-передавання основних засобів від 18.10.2017, при цьому, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, а саме не здійснив в повному обсязі оплату інвестиційного внеску, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 42 995,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 910/4813/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" інвестиційний внесок у розмірі 42 995,26 грн., пеню у розмірі 713,98 грн. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 р. у справі № 910/4813/18 залишено без руху.
08.08.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме долучення до матеріалів апеляційної скарги докази про доплату судового збору в сумі 2 643 грн. 00 коп.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2018, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4813/18, розгляд справи призначено на 02.10.2018 рік.
28.08.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.
Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 року справу № 910/4813/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 року, справу №910/4813/18передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі № 910/4813/18 прийняти до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" та призначено справу до розгляду на 15.01.2019 року.
09.01.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим що адвокат буде брати участь в іншому судовому засіданні.
Колегія суддів ухвалила відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, представники позивача брали участь в судовому засіданні в суді першої інстанції. Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні, позивач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи предмет спору, подані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
11 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (інвестор) було укладено інвестиційний договір №748/18-16 (надалі- договір).
Відповідно до п.1.1. договору замовник зобов'язується на власний ризик за рахунок внесків інвестора здійснити будівництво Об'єкта на земельній ділянці за адресою: площа Контрактова,8 (літ. "А", "Б", "В"), 9,10 (літ. "А", "Б"), Андріївський узвіз,2 (літ. "А") у Подільському районі міста Києва, ввести Об'єкт в експлуатацію та передати у власність інвестору.
Пунктом 2.1. договору визначено, що інвестор у якості інвестиційного внеску в будівництво об'єкта перераховує замовнику грошові кошти у розмірі 2 579 715,60 грн. у наступному порядку:
2.1.1. 90% інвестиційного внеску протягом 20 робочих днів з дати укладення цього договору, але не раніше отримання від замовника коштів за договором про приєднання;
2.1.2. 10% інвестиційного внеску протягом 10 робочих днів з моменту;
2.1.2.1. підписання сторонами Акта приймання-передачі Об'єкта за умови, що за цим договором не споруджуються об'єкти нерухомого майна (будівлі ТП,РП та ПС), що входять до складу Об'єкта.
Згідно з умовами п.п. 5.5., 5.6 договору встановлено, що за відсутності зауважень до об'єкта (відповідність об'єкта умовам договору, проектній документації, відсутності недоліків тощо) робоча комісія складає та підписує Акт приймання-передавання об'єкта у власність інвестора. У разі наявності зауважень до об'єкта робоча комісія складає Акт про виявлені недоліки на об'єкті, з зазначення строку усунення виявлених недоліків. Датою передачі та приймання об'єкта інвестування у власність інвестора є дата підписання сторонами Актів приймання-передавання.
Відповідно до п. 3.2.3. договору інвестор зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок замовника інвестиційний внесок у розмірі та в порядку, визначеному п. 2.1. договору.
У разі порушення інвестором строків перерахування інвестиційного внеску, визначеного у п. 2.1. договору, інвестор сплачує замовнику пеню у розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.6. договору).
Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).
Як вбачається із матеріалів справи, 18.10.2017 року на виконання умов п.п. 5.5., 5.6. договору позивачем було передано у власність відповідача об'єкт інвестування, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання-передавання основних засобів.
Відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором було здійснено часткову сплату інвестиційного внеску у розмірі 2 536 720,34 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ПАТ "Діамантбанк" за період з 01.06.2016 по 13.04.2018, меморіальним ордером №12300 від 01.11.2017 року та меморіальним ордером №1040_1 від 13.06.2016 року.
Внаслідок часткової сплати відповідачем суми інвестиційного внеску, на адресу останнього була скерована претензія №2517/01л від 18.12.2017, у якій позивач вимагав сплатити існуючу заборгованість за інвестиційним внеском у розмірі 42 995,26 грн.
За результатами розгляду вказаної претензії, відповідачем було направлено лист №030/44-399 від 26.01.2018, відповідно до якого повідомлялось про застосування до позивача оперативно-господарської санкції передбаченої п. 6.11. договору та про відсутність підстав для перерахування 42 995,26 грн. до моменту реєстрації позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки неможливість зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних обумовлена статусом ПАТ "Діамантбанк", який віднесений до категорії неплатоспроможних відповідно до рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про внесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" та відсутністю суми коштів реєстраційного ліміту на рахунках ПАТ "Діамантбанк". Таким чином, позивач вважає, що відповідач у випадку ненадання банком зареєстрованої податкової накладної повинен був вчинити дії, які визначені в п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, однак, не залишати в своєму користуванні назавжди грошові кошти, які йому не належать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, при підписанні інвестиційного договору сторони були вільними в укладенні цього договору та визначені його умов, в тому числі щодо порядку сплати інвестиційного внеску в будівництво об'єкта у розмірі 2 579 715,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 429 952,60 грн.
В пункті 2.1. договору сторони погодили наступний порядок перерахування вищезазначений грошових коштів:
- 90% інвестиційного внеску протягом 20 робочих днів з дати укладення цього договору, але не раніше отримання від замовника коштів за договором про приєднання (п. 2.1.1. договору);
- 10% інвестиційного внеску протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі Об'єкта за умови, що за цим договором не споруджуються об'єкти нерухомого майна (будівлі ТП,РП та ПС), що входять до складу Об'єкта (п. 2.1.2, п. 2.1.2.1. договору ).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.1.1. договору відповідачем було перераховано інвестиційний внесок у розмірі 2 321 744,04 грн., про що свідчить меморіальний ордер №1040_1 від 13.06.2016.
Крім того, у зв'язку з передачею у власність об'єкта інвестування за Актом приймання-передачі від 18.10.2017, відповідачем на підставі п. 2.1.2 договору було сплачено 214 976,30 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 12300 від 01.11.2017.
Таким чином, інвестиційний внесок залишено відповідачем без оплати у розмірі 42 995,26 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1 договору та приймаючи до уваги підписаний між сторонами Акт приймання-передачі об'єкта від 18.10.2017, строк повної сплати відповідачем інвестиційного внеску мав бути здійснений не пізніше 01.11.2017 року.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач в обґрунтування підстав часткової оплати інвестиційного внеску посилається на лист "Про затримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ" №03/44-5003 від 18.10.2017, у якому повідомляє Банк про застосування оперативно-господарської санкції згідно з п.6.11 інвестиційного договору у вигляді затримання оплати на суму податкового кредиту з ПДВ (42 995,26 грн.), яку інвестор повинен отримати за податковою накладною, не зареєстрованою замовником в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається зі змісту п. 6.11. договору, інвестор має право застосувати оперативно-господарську санкцію у разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення замовником порядку її заповнення.
Під оперативно господарською санкцією сторони розуміють право інвестора затримати оплату послуг на суму податкового кредиту з ПДВ, який інвестор повинен отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), не зареєстрованою замовником в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежно заповненої податкової накладної до моменту надання інвестору належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).
Інвестор повідомляє замовника про застосування оперативно-господарської санкції за 10 календарних днів до моменту настання терміну оплати. Сторони погодили, що у разі застосування інвестором оперативно-господарської санкції, штрафні санкції (неустойки, пені, штрафу, відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, індекс інфляції, збитки тощо) за несвоєчасну оплату інвестора не застосовується.
У наданій до матеріалів справи претензії №2517/01л від 18.12.2017 та відповіді на відзив позивач зазначає про несвоєчасне повідомлення відповідачем про застосування оперативно-господарської санкції, а саме з порушенням строку встановленого у п. 6.11. договору. Так, за твердженням позивача, повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції було направлено на адресу банку лише 31.10.2017 та отримане останнім 03.11.2017, тобто, з простроченням строку передбаченого умовами договору.
Як встановлено судом, матеріали справи не містять копії вищезазначеного повідомлення, а саме листа "Про затримання оплати послуг на суму податкового кредиту з ПДВ" №03/44-5003 від 18.10.2017 та доказів його направлення на адресу ПАТ "Діамантбанк", і не містять жодних пояснень відповідача щодо належного повідомлення банку про застосування даної санкції чи заперечень на спростування доводів позивача про прострочення останнім строку встановленого п. 6.11. договору.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
На підставі наведених приписів закону банк повинен скласти податкові накладні в електронній формі та направити їх на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.
Відповідно до п. 3 наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 року "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569, або обчислену відповідно до пункту 200 1.9 статті 200 1 Податкового кодексу України".
Для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання квитанції про її прийняття органом державної фіскальної служби однією із вимог п.12 Порядку ведення peecrpv податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) визначена вимога щодо наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. 200-1.3.і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року).
Якщо сума реєстраційного ліміту є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то реєстрація накладної не здійснюється до поповнення коштів на електронному рахунку платника (банку).
З наявної у матеріалах справи квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що 13.12.2017 ПАТ "Діамантбанк" було відмовлено у прийняті податкової накладної, складеної банком 01.11.2017.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2663 від 23.06.2017 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.
Відтак, станом на момент здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
Процедура введення тимчасової адміністрації, ліквідації, та дії банку, який перебуває у тимчасовій адміністрації (ліквідації), від імені якого діє уповноважена особа, регулюється законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним. Вказаний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, окрім безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Враховуючи, що ПАТ "Діамантбанк" знаходиться в процесі ліквідації, станом на поточну дату, перерахування податку на додану вартість на електронний рахунок не може здійснюватись в силу вимог спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в ч. 3 ст. 46 зазначено, що всі вимоги по зобов'язаннях з податку, зборів (обов'язкових платежів), що виникають під час здійснення ліквідації, погашаються в сьому чергу, тобто в порядку черговості.
Окрім того, пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, яким встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
На підставі вищевказаних приписів закону, враховуючи, що позивач перебуває в стані ліквідації та немає можливості зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з причин відсутності реєстраційного ліміту коштів на електронному рахунку банку, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на притримання сплати суми інвестиційного внеску у розмірі 42995,26 грн. шляхом застосування до позивача оперативно-господарської санкції на вказану суму є неправомірним та безпідставним. Таким чином, приймаючи до уваги, що строк сплати інвестиційного внеску станом на момент розгляду справи настав, відповідач зобов'язаний сплатити наявну заборгованість у розмірі 42995,26 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача, що обставина, яка зумовила неплатоспроможність позивача є форс-мажорною обставиною, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо це невиконання зумовлене дією непереборної сили (стихійні природні явища: землетруси, повені, селі, тощо), форс-мажорних обставин (військові дії, мораторій, страйки, розрив дипломатичних відносин, ембарго, тощо) чи дії третіх осіб. Належним доказом настання також обставин довідка Торгово-промислової палати України та інших уповноважених органів.
Згідно з п.3.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 року №40 (3), та новою редакцією Регламенту, затвердженій '"Пеннлм Президії ТПП України від 18.12.2014 року №44 (5), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
З огляду на зазначене, неплатоспроможність позивача не може бути визнана форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) відповідно до вищевказаного діючого спеціального Регламенту та бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Крім того, відповідно до ч. 5. ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Таким чином, застосування санкцій до неплатоспроможного банку не дозволяється в силу вимог спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначений договором строк свого обов'язку щодо повної оплати інвестиційного внеску не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, що є порушенням договірних зобов'язань і підставою для настання правових наслідків, встановлених договором.
За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, у п. 8.6. договору сторони передбачили, що у разі порушення інвестором строків перерахування інвестиційного внеску, визначеного в п. 2.1. цього договору, інвестор сплачує замовнику пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, нарахованої за період з 02.11.2017 по 16.04.2018, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 713,72 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 910/4813/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Фурнітура" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 910/4813/18 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/4813/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.І. Буравльов
Н.Ф. Калатай