вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"23" січня 2019 р. Справа№ 910/11274/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 14.11.2018 (вх. №09.1-04.1/2948/18 від 22.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018
у справі №910/11274/18 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Приватного підприємства «Лєтранс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл»
про стягнення 80 934,55 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук В.В., ордер ВЛ №000,052216
від відповідача: Півторак Т.О., довіреність б/н від 16.02.2018
Приватне підприємство «Лєтранс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» про стягнення 77 832,00 грн основного боргу, 3 102, 55 грн пені за договором оренди № 58/12/16 від 30.12.2016, а також 10 127,60 грн витрат на правничу допомогу.
Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати орендних платежів. У зв'язку з цим позивачем нараховано пеню відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» на користь Приватного підприємства «Лєтранс» 77 832,00 грн основного боргу, 3 102,55 грн пені, 1 762,00 грн судового збору та 6 627,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України та встановлення обставин неналежного виконання договірних зобов'язань, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідрейл», 14.11.2018 подав апеляційну скаргу б/н від 14.11.2018 (вх. №09.1-04.1/2948/18 від 22.11.2018), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі №910/11274/18 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги доводи відповідача про те, що позивачем в оренду було передано майно у технічно несправному стані. На думку відповідача, оскільки він оплатив вартість ремонтних робіт, то у відповідності до ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від сплати орендної плати за час технічної несправності майна.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2018 справа № 910/11274/18 та апеляційна скарга б/н від 14.11.2018 (вх. №09.1-04.1/2948/18 від 22.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 справу №910/11274/18 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, пояснень тощо, розгляд справи призначено на 23.01.2019.
18.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Лєтранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною, а доводи, викладені у ній - непідтвердженими. Так, позивач зазначає, що відповідно до актів прийому-передачі орендне майно передане у технічно справному стані, та сторони на момент складення відповідних актів приймання-передачі не мали взаємних претензій. Також, в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Приватне підприємство «Лєтранс» посилається на ч. 1 ст. 776 ЦК України та умови п. 3.11. договору оренди, згідно з якими технічне обслуговування та поточний відчіпний ремонт цистерн (об'єкта оренди) протягом дії договору здійснюється за рахунок орендаря (відповідача). У випадку необхідності здійснення заміни комплектуючих частин цистерн орендар зобов'язаний у письмовому вигляді узгодити проведення таких замін з орендодавцем (позивачем).
Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2019 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, та просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 2 частини 10 статті 270 ГПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
30.12.2016 між Приватним підприємством «Лєтранс» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір №58/12/16 (далі - договір), згідно умов якого орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає технічно справні, придатні до експлуатації порожні залізничні цистерни (об'єкт оренди) за актом прийому-передачі.
Відповідно до п 2.1. договору передача в оренду проводиться у відповідності до відповідного штемпелю у залізничній накладній або даними ГІОЦ Укрзалізниці та оформлюється двостороннім Актом прийому-передачі цистерн.
Відповідно до положень п.п. 3.1, 3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 21.09.2017 року) вартість оренди однієї цистерни протягом однієї доби складає 282,00 грн, орендна плата нараховується з дня, вказаного в Акті прийому-передачі цистерн в оренду від орендодавця до орендаря.
Пунктом 7.2. передбачено, що у випадку порушення строків оплати, обумовлених у п. 3.12, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2х облікових ставок НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст договору № 58/12/16 від 30.12.2016, який укладений між Приватним підприємством «Лєтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідрейл», колегія суддів дійшла висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди, правове регулювання якого здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). В силу частини шостої названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданої позивачем та перевіреним судами першої та апеляційної інстанції, сума заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.05.2018 по 01.08.2018 становить 77 832,00 грн. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що факт несплати орендної плати та розмір заборгованості апелянтом не оспорюються. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку відповідача, позивачем було передано в оренду майно у несправному технічному стані, та оскільки відповідач був змушений оплатити ремонтні роботи, орендна плата не повинна нараховуватися за відповідний період ремонтних робіт.
Згідно з п. 2.5. договору технічний стан цистерн відображається у двосторонніх Актах прийому-передачі цистерн, як при передачі в оренду, так і при поверненні з оренди.
Актами прийому-передачі від 01.01.2017 року сторони визначили, що вагони-цистерни передані/прийняті у технічно справному стані та сторони не мають претензій одна до одної (а.с. 16-18).
Відповідач, заявляючи про факт технічної несправності орендного майна, а саме трьох вагонів-цистерн, посилається на акт бракування запасних частин вантажного вагону (а.с. 79), відповідно до якого під час огляду ватажного вагону № 57324964 була виявлена несправність його запасних частин, що потребують заміни та ремонту. При цьому доказів на підтвердження технічної несправності вагонів № 58344631 та № 57324956 відповідач не надає.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 767 ЦК України встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Враховуючи те, що відповідач не був позбавлений можливості перевірити технічну справність майна, яке передавалося в оренду, а також те, що матеріали справи містять копії підписаних сторонами Актів прийому-передачі вагонів-цистерн, в яких зазначено, що майно передано в оренду у технічно справному стані, судова колегія Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем не доведений факт технічної несправності орендного майна, а саме вагонів-цистерн №57324964, №58344631, №57324956.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що планові капітальні та деповські ремонти проводяться орендодавцем самостійно та за свій рахунок. У випадку необхідності проведення ремонту орендарем, орендар повинен письмово повідомити орендодавця про необхідність проведення ремонту, узгодити вартість та місце виконання ремонту.
Відповідно до п. 3.7. договору орендар звільняється від сплати оренди на час проведення деповського та капітального ремонтів цистерн. У такому випадку орендна плата припиняє нараховуватися з дня виписки форми ВУ-23 (ВУ-23М) у місці проведення ремонту та починає нараховуватися з дати відбуття вагону під навантаження (якщо проводиться плановий ремонт на шляху прямування) або з дати перетину кордону України (якщо вагон прямує під навантаження на станцію, що знаходиться не на території України), або з дати прибуття вагону на станцію навантаження (якщо вагон прямує під навантаження на станцію, що знаходиться на території України).
Також, згідно з п. 3.11 договору технічне обслуговування, поточний відчіпний ремонт цистерн протягом всього строку дії договору здійснюється за рахунок орендаря. У випадку необхідності провести заміну комплектуючих частин цистерн (колісних пар, надресорних балок, бокових рам, повітрярозподілювачів і т.д.) орендар зобов'язаний у письмовому вигляді узгодити проведення таких замін з орендодавцем.
До апеляційної скарги відповідачем додані копії дефектних відомостей, платіжних доручень, актів наданих послуг, що, на думку відповідача, підтверджує проведення ним ремонтних робіт на суму 91 044,22 грн за власний кошт. Однак відповідач, надаючи вказані докази до суду апеляційної інстанції, всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України не обґрунтував причини неподання цих доказів під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Судова колегія зазначає, що твердження апелянта про те, що він був звільнений від сплати орендної плати через технічну несправність цистерн спростовує факт підписання ним Актів прийому-передачі орендного майна, які свідчать про те, що майно було передане у технічно справному стані. Посилання відповідача та ст. 776 ЦК судовою колегією не приймаються з тих же підстав.
До того ж, виходячи зі змісту п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача про необхідність проведення ремонту, погодити його вартість та місце виконання, і тільки після вчинення таких дій відповідач, за умовами п. 3.7 Договору, звільняється від сплати орендної плати на час деповського та капітального ремонтів. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач погоджував такий ремонт, місце його проведення та вартість з позивачем. Тому, у відповідача відсутні підстави для зменшення розміру орендної плати.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати орендних платежів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2018 року в сумі 77 832,00 грн доведено матеріалами справи, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а відтак, з огляду на умови п. 7.2 договору, вимоги ст. 549 ЦК України стягнення з відповідача 77 832,00 грн основного боргу та 3 102,55 грн пені є правомірним. При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування позивачу документально підтверджених витрат на фактично надану правову допомогу у сумі 6627,60 грн, оскільки інша частина правничих послуг фактично надана не була.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження доказів під час вирішення справи в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду також визнала підтвердженими витрати Приватного підприємства «Лєтранс» на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В матеріалах справи наявні Акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 12.12.2018 на суму 2 995,40 грн та платіжне доручення від 13.12.2018 на таку ж суму (а.с. 102, 103).
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/11274/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» по справі №910/11274/18 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року у справі №910/11274/18 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» (м. Київ, бульвар Дружби Народів, 5 «Е», ідентифікаційний код 38450144) на користь Приватного підприємства «Лєтранс» (с. Липини, Луцький район, Волинська область, вул. Заньковецької, 20, ідентифікаційний код 36407516) 2 995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
5. Справу №910/11274/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 28.01.2019