Справа №521/6662/18
Провадження №2/521/2923/18
27 листопада 2018 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Коваль Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своєї позиції, позивач посилалась на ті обставини, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який обслуговується ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал».
Позивач свідчила, що регулярно і у повному обсязі оплачувала послуги з водокористування та водовідведення, що надаються ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал». Однак, не зважаючи на викладене, станом на 31 грудня 2017 року по особовому рахунку ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 1 979,32 гривень.
Із наявністю даної заборгованості ОСОБА_1 не згодна, зазначені дії ТОВ «Інфокс» вважає неправомірними, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду, в якому просила суд визнати необґрунтованою та незаконною нараховану суму заборгованості у розмірі 1 979,32 гривень, визнати за її особовим рахунком №0002624, код особового рахунку №12579, відсутність заборгованості за 2017 рік перед відповідачем, зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» здійснити перерахунок за особистим рахунком №0002624 відповідно до договору №16306 від 12 березня 2009 року за період з 01 серпня 2016 року до 27 листопада 2018 року, зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» нарахувати ОСОБА_1 оплату за послуги водопостачання згідно із договором №16306 від 12 березня 2009 року та згідно із експлікацією технічного паспорту за особистим рахунком №0002624 та стягнути з ТОВ «Інфокс» суму відшкодування матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 2040,72 гривень.
19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про зміну предмету позовних вимог, у якій просила суд зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» зробити перерахунок за її особистим рахунком №0002624 згідно з діючим договором №16306 від 12 березня 2009 року, починаючи з 01 серпня 2016 року по час останнього судового засідання; зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» нарахувати ОСОБА_1 оплати за послуги водопостачання згідно із договором №16306 від 12 березня 2009 року та згідно із експлікацією технічного паспорту.
Від представника ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник товариства заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила суд відмовити у позові у повному обсязі, посилаючись на те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за водопостачання та водовідведення, яка нарахована відповідно до чинного законодавства та з урахуванням субсидії.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явилась, але від сторони через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності у порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.
Представник ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у відкрите судове засідання не з'явилась, але від представника надійшла заява, у якій сторона заявлені вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені письмові докази, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню - виходячи з наступного.
Під час розгляду справи і на підставі наявних доказів судом встановлено, що 12 березня 2009 року ОСОБА_1 - з однієї сторони, та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - з іншої сторони, уклали договір про водопостачання та водовідведення №16306, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 124, а ОСОБА_1 - зобов'язалась сплачувати кошти за надані послуги відповідно з тарифами та нормативами, затвердженими місцевими органами влади.
Технічний паспорт КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 04 серпня 2005 року на будинок №124 по вулиці Малиновського у місті Одесі виданий на ім'я ОСОБА_1, відповідного до якого загальна площа земельної ділянки становить 681,00 кв.м., у тому числі площа фруктового саду становить 254,00 кв.м., територія якого є поливною площею.
Вказана поливна площа розміром 254,00 кв.м. була узгоджена між сторонами 12 березня 2009 року у п. 2.4 договору на послуги водопостачання та водовідведення №16306.
Як вбачається із квитанцій ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» №12579/01/17 за січень 2017 року у ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, наявна заборгованість зі сплати послуг з водовідведення та водопостачання у загальному розмірі 10,80 гривень; №12579/04/2017 за квітень 2017 року у ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, наявна заборгованість зі сплати послуг з водовідведення та водопостачання у загальному розмірі 908,41 гривень.
Згідно із довідкою ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» №001/18 від 04 січня 2018 року у позивача за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 124, станом на 31 грудня 2017 року наявна заборгованість за послуги водокористування у розмірі 1 979,32 гривень.
Проте, у матеріалах справи містяться дублікати чеків ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 вересня 2017 року та 15 січня 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість зі сплати водопостачання.
Судом звернуто увагу, що сторона позивача зверталась до державних та місцевих органів влади із листами щодо незаконного нарахування заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення.
Так, згідно із листом юридичного департаменту Одеської міської ради №63-М/вих. від 07 лютого 2018 року, зокрема, встановлено, що відповідно до договору на послуги з водо забезпечення та водовідведення від 12 березня 2009 року №16306, технічного паспорту на житловий будинок від 04 серпня 2005 року, площа саду, розташованого на присадибній ділянці по вулиці Малиновського, 124, становить 254 кв. м. Згідно із вимогами ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», п. 8, 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, послуги з централізованого постачання води та водовідведення надаються споживачеві згідно з договором.
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача посилалась на те, що нарахування за послуги водопостачання здійснювались, виходячи, зокрема, із площі поливу розміром 519,00 кв.м., та згідно із встановлених державним регулятором тарифів на централізоване водопостачання.
Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, суд звертає увагу, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачає ст. 1 ч. 1 п. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з тим, що сторона позивача ставить під сумнів правові підстави для здійснення нарахувань за відповідні послуги, що надавались, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 12 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У силу ст. 13 ч. ч. 1, 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ст. 68 Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача комунальних послуг щомісячно вносити плату за комунальні послуги.
При цьому, обов'язок власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року.
Виходячи з викладеного, відмова або зволікання з укладенням подібного договору та несплата наданих послуг є порушенням законодавства. Необхідність укладення договору передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Даний висновок підтверджується також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2012 року (справа №6-6651св12), де зазначено, що відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих послуг.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
У параграфі 22 рішення у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (див. рішення у справі «Броніовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland», заява №31443/96, п. 98).
Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Меллахер та інші проти Австрії» («Mellacher and Others v. Austria», заява №10522/83; 11011/84; 11070/84), «ОСОБА_2 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» («Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland»), заява №12742/87), визначив, що під поняттям «майно» мають розумітись і «правомірні очікування», «законні сподівання» особи.
Згідно з рішенням Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей, у зв'язку з чим законний інтерес позивача підлягає захисту.
Відтак, з огляду на те, що наявна у ОСОБА_1 заборгованість перед відповідачем розрахована із порушенням законодавства, суд погоджується із позицією сторони позивача та вбачає обґрунтованим зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» здійснити перерахунок за особистим рахунком №0002624 відповідно до договору №16306 від 12 березня 2009 року за період з 01 серпня 2016 року до 27 листопада 2018 року та зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» нарахувати ОСОБА_1 оплату за послуги водопостачання згідно із договором №16306 від 12 березня 2009 року та згідно із експлікацією технічного паспорту за особистим рахунком №0002624.
Відповідно до ст. 141 ч.1,6 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 1 409,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» здійснити перерахунок за особистим рахунком №0002624 відповідно до договору №16306 від 12 березня 2009 року за період з 01 серпня 2016 року до 27 листопада 2018 року.
Зобов'язати ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» нарахувати ОСОБА_1 оплату за послуги водопостачання згідно із договором №16306 від 12 березня 2009 року та згідно із експлікацією технічного паспорту за особистим рахунком №0002624.
Стягнути з ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 1 409,60 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: 65074, місто Одеса, вул. Малиновського, 124, паспорт серії КЕ №333953, виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 12 серпня 1996 року.
Відповідач: ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» - місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133.
Суддя: І.В. Плавич