МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа №521/10970/16-ц
Пр. №2/521/135/19
17 січня 2019 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Романюк О.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що 05 грудня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №809/RO, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 44500,00 євро на споживчі потреби, зі строком користування кредитними коштами до 03 грудня 2012 року включно, зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №3230rO від 05 грудня 2007 року, за умовами якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник по зобов'язанням ОСОБА_3, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Сосюри, буд. 41.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору №809/RO від 05 грудня 2007 року, порушенням строків сплати кредиту та відсотків, банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року у справі №2-1268/11, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було стягнуто на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість у розмірі 43728,86 євро та 17238,66 грн., вирішено питання про розподілення судових витрат.
Позивач стверджував, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року у справі №2-1268/11 на теперішній час у повному обсязі не виконано, заборгованість за рішенням суду у повному обсязі не сплатили, а тому відповідачу за період з 03 червня 2013 року по 02 червня 2016 року за користування кредитом були нараховані відсотки на суму залишку заборгованості.
Станом на 02 червня 2016 року загальна заборгованість за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року складає 30193,90 євро та 1200638,46 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 18318,45 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 05 грудня 2007 року по 02 червня 2010 року - 13,00 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 03 червня 2013 року по 02 червня 2016 року- 11862,45 євро; заборгованості за пенею за неповернення кредиту - 629104, 97 грн.; заборгованості за пенею за неповернення відсотків - 571533,49 грн.
Посилаючись на порушення своїх прав, просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року у розмірі 30193,90 євро та 1200638,46 грн., та стягнути з відповідачів у рівних частках судовий збір у розмірі 30710,96 грн.
Представник ПАТ «МТБ Банк», діюча на підставі довіреності від 27 грудня 2018 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, та просила суд їх задовольнити їх у повному обсязі, раніше надала до суду пояснення щодо заперечень відповідачів, додаткові пояснення (т. 1 а.с. 116-117, 140-141).
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, та його представники, які діють на підставі довіреності від 30 вересня 2014 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Раніше надали до суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначили, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року ними було виконано у повному обсязі, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю (т. 1 а.с. 45, 47-49).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 49 розділу 1, главою 71 розділу 3 книги п'ятої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Встановлено, що ПАТ «МТБ Банк» є юридичною особою, керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки (т. 4 а.с. 96-124).
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів (протокол №56 від 28 грудня 2017 року), назву ПАТ «Марфін Банк» було змінено на ПАТ «МТБ Банк», тому останній виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Марфін Банк», а також ВАТ «Морський транспортний банк» (протокол №20 від 26 жовтня 2002 року), та АКБ «МОРТОРГБАНК» (протокол №9 від 19 січня 1996 року) що підтверджується Статутом ПАТ «МТБ Банк» (т. 4 а.с. 11-210).
Судом встановлено, що 05 грудня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №809/RO від 05 грудня 2007 року, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 44500,00 євро на споживчі потреби, зі строком користування кредитними коштами до 03 грудня 2012 року включно, зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (т. 1 а.с. 4-7, т. 4 а.с. 3-10).
Згідно п.п. 2.3.3. Договору, при виникненні кожної наступних подій, зокрема порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на власний розсуд має право: змінити умови цього Договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії та відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату (т. 4 а.с. 5).
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №3230rO від 05 грудня 2007 року, за умовами якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник по зобов'язанням ОСОБА_3, що виникають з умов вищезазначеного кредитного договору (т. 1 а.с. 10).
Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №3230rO від 05 грудня 2007 року, між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 05 грудня 2007 року згідно умов якого, останній передав в іпотеку домоволодіння, що розташоване по вул. В. Сосюри, 41, в м. Одесі, яке належить останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2004 року (т.2 а.с.49,50) .
Встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику кредит у встановленому договором розмірі, що підтверджується заявою про видачу готівки, меморіальним валютним ордером від 05 грудня 2007 року, випискою по рахунку та не заперечується відповідачами (т. 1 а.с. 15-17).
З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2010 року ВАТ «Марфін Банк» направляв на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитом, відсотками та пені в повному обсязі протягом 30 днів з дня отримання вказаного повідомлення у відповідності до п. 2.3.3. Кредитного договору №809/RO від 05 грудня 2007 року, п.п. 1.2 та 2.1 Договору поруки №3230rO від 05 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 86).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 22 березня 2010 року Малиновським районним суду м. Одеси було видано судовий наказ від 22 березня 2010 року стягнення про солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року у розмірі 631727,56 грн., судового збору у розмірі 850,00 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 30,00 грн. (т. 1 а.с. 66).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов'язків перед банком, станом на 02 червня 2010 року виникла прострочена заборгованість за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року у загальному розмірі 43728,86 євро., що становить 421238,32 грн., та 178591,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, з підстав чого 14 червня 2010 року банк звернувся до суду із вимогою про стягнення вказаної заборгованості (т. 1 а.с. 14).
Встановлено, що рішенням Малиновського районногосуду м. Одеси від 12 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було стягнуто у солідарному порядку на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 809/RO від 05 грудня 2007 року в розмірі 43728,86 Євро., що становить 421238,32грн., та 17238,66грн., що складається з: заборгованості за кредитом 36679,69 євро, що по курсу НБУ станом на 02 червень 2010 року становить 353333,95 грн.; заборгованості по сплаті відсотків 7049,17 євро, що по курсу НБУ станом на 02 червень 2010 року становить 67904,37 грн.; заборгованість по сплаті штрафу в розмірі 17238,66 грн. та стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» судовий збір у сумі 1700,0 грн. та витрати з ІТЗ в сумі 120,0 грн.; виконання рішення суду у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відстрочено строком на шість місяців (т. 1 а.с. 11-13).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року за заявою ПАТ «Марфін Банк» було роз'яснено резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 56-57).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2016 року ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2015 року була скасована, постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Марфін Банк» про роз'яснення рішення (т. 1 а.с. 59-60).
08 листопада 2012 року на виконання рішення Малиновського районногосуду м. Одеси від 12 вересня 2012 року, Малиновський районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи №2-1268/11.
Постановами державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ від 25 березня 2014 року були відкрити виконавчі провадження №42684525; №42681519 по виконанню вищевказаних виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 432017,63 грн. (т. 1 а.с. 67, т. 2 а.с. 10, 65).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2014 року постанова ВП №42684525 від 25 березня 2014 року була скасована та зобов'язано Другий Малиновський ВДВС ОМУЮ винести постанову щодо уточнення суми заборгованості за виконавчим листом №2-1268/11 від 08 листопада 2012 року, яка має бути стягнута з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» в розмірі 280296,98 грн. та суму виконавчого збору в розмірі 28029,69 грн (т. 1 а.с. 55).
Згідно довідки ПАТ «Марфін Банк» від 12 травня 2014 року за №464/01 заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Марфін Банк» станом на 12 травня 2014 року складала 280296,98 грн. (т. 1 а.с. 69).
Зі змісту листа Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ від 15 травня 2015 року №7634, вбачається, що залишок боргу ОСОБА_3 перед банком становить 280296,98 грн. (т. 1 а.с. 70).
Відповідно до листа Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області від 30 вересня 2016 року залишок боргу ОСОБА_3 за виконавчим листом №2-1268/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 08 листопада 2012 року, сплачено (т. 1 а.с. 108).
Згідно листа НБУ від 08 листопада 2016 року, станом на 07 листопада 2016 року в ЄІС «Реєстр позичальників» інформація щодо простроченої заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору № 809/RO від 05 грудня 2007 року, відсутня(т. 1 а.с. 151).
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ від 22 листопада 2016 року виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1268/11 про стягнення з ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 432017,63 грн. було закінчене у зв'язку зі сплатою суми заборгованості (т. 2 а.с. 212 звор.).
Встановлено, що постановою державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ від 22 листопада 2016 року виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-1268/11 про стягнення з ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 432017,63 грн. було закінчене у зв'язку зі сплатою суми заборгованості (т. 2 а.с. 5).
Відповідно до довідки ПАТ «Марфін Банк» про розмір сплачених ОСОБА_3 коштів в гривневому еквіваленті за період з 02 червня 2010 року (дати розрахунку по попередньому рішенню суду) по 13 січня 2017 року за кредитним договором № 809/RO від 05 грудня 2007 року, загальна сума сплачених коштів складає 440296,98 грн., останній платіж здійснено 11 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 216).
Таким чином судом встановлено, що на час звернення ПАТ «Марфін Банк» до суду із зазначеним позовом, стягнута з відповідачів за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року заборгованість за кредитним договором № 809/RO від 05 грудня 2007 року , була сплачена ОСОБА_3 у повному обсязі.
Представник позивача в процесі судового розгляду стверджував, що відповідачі після стягнення з них за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2012 року заборгованості за кредитним договором№ 809/RO від 05 грудня 2007року у повному обсязі борг, зафіксований станом на 03 червня 2010 року не сплатили, продовжували користуватись кредитними коштами, а тому за період з 03 червня 2013 року по 02 червня 2016 року за користування кредитом відповідачу були нараховані відсотки на суму залишку заборгованості.
Тому, станом на 02 червня 2016 року загальна сума заборгованості відповідачів за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року складає 30193,90 євро та 1200638,46 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом - 18318,45 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 05 грудня 2007 року по 02 червня 2010 року - 13,00 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 03 червня 2013 року по 02 червня 2016 року- 11862,45 євро; заборгованості за пенею за неповернення кредиту - 629104, 97 грн.; заборгованості за пенею за неповернення відсотків - 571533,49 грн.
З метою повного та всебічного розгляду справи ухвалою суду від 14 квітня 2017 року за клопотанням відповідачів по справі була призначена судово-економічна експертиза, яка не була проведена у зв'язку з відсутністю оплати за її проведення, ухвалою суду від 07 липня 2017 року провадження у справі було поновлено (т. 3 а.с. 67-68, 81).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2017 року по справі була призначена судово-економічна експертиза, яка не була проведена у зв'язку з неможливістю проведення експертизи, про що було повідомлено експертом листом від 09 лютого 2018 року; 12 лютого 2018 року провадження у справі було поновлено (т. 3 а.с. 113-115, 132, 147).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2018 року по справі була призначена судово-економічна експертиза повторно, яка не була проведена у зв'язку з відсутністю оплати за її проведення та не наданням додаткових матеріалів згідно клопотання експерта, ухвалою суду від 03 липня 2018 року провадження у справі було поновлено (т. 3 а.с. 201-203, 217-218).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2018 року по вказаній справі була призначена судово-економічна експертиза, яка не була проведена у зв'язку з відсутністю оплати за її проведення, 19 грудня 2018 року провадження у справі було поновлено (т. 4 а.с. 212-214, 234-235).
Зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року по справі №564/2199/15-ц вбачається, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а позивач втрачає можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пункт 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Частиною другою статті 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, за виключенням гарантії (стаття 562 ЦК України), лише дійсні вимоги можуть бути забезпечені.
Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов'язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Пунктом 1.1. кредитного договору встановлено строк повернення кредиту - до 03 грудня 2012 року включно.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Умовами спірного кредитного договору встановлено щомісячну сплату (з 26 по 30/31 число кожного місяця) процентів за кредитом у розмірі 14 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором, який наданий до 03 грудня 2012 року включно.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Також поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Судом встановлено, що ПАТ «Марфін Банк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись 14 червня 2010 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 (т.1 а.с.52-54).
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У Постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки містяться також у постановах ОСОБА_7 Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05 грудня 2007 року у розмірі 30193,90 євро та 1200638,46 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 18318,45 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 05 грудня 2007 року по 02 червня 2010 року - 13,00 євро; заборгованості за нарахованими відсотками з 03 червня 2013 року по 02 червня 2016 року- 11862,45 євро; заборгованості за пенею за неповернення кредиту - 629104, 97 грн.; заборгованості за пенею за неповернення відсотків - 571533,49 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
При розгляді справи, відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 267 ЦК України (т. 1 а.с. 46, т. 2 а.с. 238-239).
При розгляді вимог відповідача щодо застосування позовної давності, суд виходить з роз'яснень п. 1.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позову, підстави для застосування строків позовної давності - відсутні.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у справі складає 30710,96 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача (т. 1 а.с. 3).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 525, 526, 549, 550, 551, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12,13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року.
Суддя: О.М. Сегеда