КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/5947/18
Провадження № 2/552/82/19
22.01.2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі Орламенко А.О.
за участю позивача ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 її представника - адвоката ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування понесених витрат при здійсненні невід»ємних поліпшень домоволодіння,-
19.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 201 817 грн витрат, які вона та її чоловік понесли проживаючи з 1985 року у будинку №16Б по провулку Великому в м. Полтава, які полягають у витратах пов"язаних з проведенням ремонтних робіт у цьому будинку, що належить позивачеві. Зазначала, що в 1985 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, який був рідним братом відповідача. Відповідач надала їм для проживання житловий будинок № 16б по провулку Великому в м. Полтава, де вони проживали з чоловіком до його смерті. За час їхнього проживання вони побудували у вказаному домоволодінні сараї літ. «Б1», «Б3», «Б4», прибудови лат . «а1», «б5», вбиральню, облаштували домоволодіння огорожею, воротами, замінили вікна, покрівлю в будинку «А-1», улаштували водопровід, каналізацію, газопостачання, отже домоволодіння за час їхнього проживання збільшилось як в вартості так і по площі. Також посилалась на те, що вона з чоловіком за власні кошти зареєструвала право власності на земельну ділянку за відповідачем, а у 2015 році узаконила усі самочинно збудовані ними, за роки проживання, прибудови, бо відповідач обіцяла подарувати їм вказаний будинок. Однак коли чоловік помер, відповідач змінила свої плани та має намір продати спірне домоволодіння. Вона зверталась до суду із позовом про визнання за нею права власності на спірне домоволодіння за набувальною власністю, а відповідач звернулась із зустрічним позовом про її виселення. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.09.2018 у задоволенні її позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовлено.Однак у вересні 2018 відповідач силою змусила її покинути спірний будинок. Посилаючись на ч. 4 ст. 390 ЦК України, зазначала, що вона є добросовісним набувачем( володільцем) спірного будинку та має право на відшкодування вартості здійснених нею поліпшень будинку, які відповідно до висновку експерта становлять 201 817 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь 201 817 грн та судові витрати по справі.
Провадження у справі відкрите 22.10.2018 за правилами спрощеного позовного провадження.
27.11.2018 відповідач надала суду відзив, в якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Зазначала, що вона дійсно надала своєму брату, ОСОБА_5 та його сім»ї спірний будинок для проживання, в якому він із сім»єю прожив тридцять років, орендну плату за проживання не сплачували, а тільки оплачували комунальні послуги У вказаному домоволодінні проживав не тільки брат та його сім»я, а її батьки, які здійснювали ремонтні роботи та приймали участь в облаштуванні будинку.У відзиві на позов відповідач також не погоджується із вартістю визначеною експертом, невід»ємних поліпшень до спірного будинку, які були проведені її братом та посилаючись на вимоги ст. 773, 778 ЦК України, зазначала, що вона не надавала згоди на проведення поліпшень до будинку, а тому не повинна відшкодовувати їх вартість . Також відповідач надала заяву про застосування до позовних вимог позовної давності.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.
Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали з підстав, що викладені у відзиві на позов. ОСОБА_3 не заперечувала того, що сім»я її брата проводила у будинку деякі ремонтні роботи, а саме здійснила прибудови до будинку, зробила ремонт всередині будинку, поміняли вікна, обклали будинок цеглою та інше, однак зазначала, що вона на це згоди не давала, що брат проживаючи у будинку з власної ініціативи покращував житлові умови.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що будинок № 16Б по провулку Великому в м. Полтава належить відповідачеві ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.06.1978.
У судовому засіданні встановлено, що у вказаному домоволодінні проживали батьки відповідача ( у літній кухні до 2004 та 2005 років), а брат відповідача ОСОБА_5 з 1985 року , разом із сім»єю проживав у будинку.
Із технічного паспорту від 17.02.1986 на будинок убачається , що станом на час виготовлення цього технічного паспорту вказане домоволодіння складалося із житлового будинку глинобитного, літньої кухні із саману, погребу, сараїв, гаражу, вбиральні та огорожі.
Із технічного паспорту від 15.11.2002 убачається, що житловий будинок вже був обкладений цеглою, літня кухня обкладена цеглою, добавились ще 4 сараї та навіс.
Із технічного паспорту станом 23.02.2015 розмір житлового будинку збільшився внаслідок добудов проведених у 2009 році, з»явилась нова огорожа.
Із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 убачається, що з 1985 року у спірному будинку проживала сім»я ОСОБА_5, який за весь час свого проживання здійснював ремонті роботи у будинку, а саме добудував будинок, поміняв вікна, перекрив дах , здійснив ремонт всередині будинку, провів водопостачання та газопостачання до будинку, поставив нову огорожу, ворота огорожі та інші роботи по благоустрою будинку та прибудинкової території.
Ту обставину, що ОСОБА_5 здійснив вказані ремонтні роботи у будинку, добудував будинок не заперечувала у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ч. 4 ст. 390 ЦК України та зазначає, що вона є добросовісним набувачем ( володільцем) спірного будинку і як добросовісний набувач має право на відшкодування вартості понесених нею невід»ємних поліпшень до будинку.
Добросовісний набувач це особа, яка не знала і не могла знати, що придбає майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.
Із позовної заяви, пояснень позивача та її представника у судовому засіданні убачається, що позивач поселилась у спірний будинок з дозволу власника будинку , відповідача ОСОБА_3, на час поселення до будинку, та в період всього часу проживання, знала хто є власником цього будинку, оскільки проживала у будинку з дозволу власника.
Більш того усі роботи по газопостачанню, водопостачання, узаконення самочинних добудов, приватизації земельної ділянки здійснювались від імені власника будинку.
Окрім того рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04.09.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірний будинок за набувальною давністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 встановлено, що позивач, разом із своєю сім»єю , проживала у спірному будинку на підставі договору найму, що був укладений в усній формі між її чоловіком та відповідачем. Вказане рішення сторонами не оскаржувалось.
Отже враховуючи ці обставини слід дійти до висновку про те, що позивач не є добросовісним набувачем ( володільцем) спірного будинку в розумінні положень цивільного законодавства, а тому виключається можливість застосування до вказаних правовідносин ч. 4 ст. 390 ЦК України.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ч. 3 цієї статті передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так як суд дійшов до висновку про те, що позивач не є добросовісним набувачем ( володільцем) спірного будинку, до правовідносин , що склалися між сторонами, не можуть бути застосовані положення ч. 4 ст. 390 ЦК України, з інших підстав вказані позовні вимоги не були предметом судового розгляду, оскільки позивач не змінювала підстави та предмет позову, слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_3 прож. ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 14 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Повний текст рішення виготовлений 25 січня 2019 року.
Суддя Л.М. Васильєва