Справа № 520/2083/18
Провадження № 2/520/1264/19
15.01.2019
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа Одеська універсальна товарна біржа «Центра», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтовує тим, 12.04.2017р. помер її чоловік ОСОБА_8. При звернення до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про спадщину після смерті останнього, позивачем отримано відмову, оскільки угода купівлі-продажу квартири від 1.06.199р. укладену на товарній біржі, була укладена у порушення вимог Закону України «Про товарні біржі». Посилаючись на норми ст.ст.227,47 ЦК УРСР, просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири дійсним.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити. Відповідачі до суду не явилися повторно.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р. до правовідносин, які виникли до 01.01.2004р. застосовуються норми ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а тому оскільки спірна угода укладена до вступу в дію Цивільного кодексу України, то правовідносини регулюються ЦК УРСР (1963р.).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 ЦК УРСР та ст.2 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік, положення Цивільного кодексу УРСР мають пріоритет перед Законом України «Про товарну біржу», у тому числі враховуючи вимоги ч.2 ст.74 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік щодо застосування до продажу на біржах загальних правил про купівлю-продаж.
Судом встановлено, що 1.06.1998р. між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з одного боку, та покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_8, з іншого боку, на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,27 м.Одеси.
Після укладення зазначеного договору, 23.09.1998р. він був зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН».
Судом встановлено, що сторони не ухилялися упродовж строку щодо нотаріального посвідчення спірного договору, такої вимоги позивачі до відповідачів на висували.
13 квітня 2017 року помер ОСОБА_8.
Спір виник після того, як помер ОСОБА_8 і нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 24.11.2017р. ухвалено відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті останнього, а саме на частку квартири АДРЕСА_2,27 м.Одеси.
Згідно вимог цивільно-процесуального законодавства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи відсутні, тобто сторони не надали, документи, які б підтверджували факт належності на праві власності відповідачам квартири за адресою №3 в будинку №21 по вул.Дюстдорфська дорога,27 м.Одеси, до укладання спірного договору.
Cуд вважає, що зазначений договір відповідав вимогами цивільного законодавства на час його укладання, а позивач та померлий ОСОБА_8 були власниками цієї квартири з часу його реєстрації в КП «ОМБТІ та РОН».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року N 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Згідно з ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.45, ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Позивач просив визнати дійсним спірний договір з тих підстав, що сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, а гроші за квартиру отримані продавцями, відбулася передача квартири і покупці фактично вступили у володіння придбаною квартирою, а тому набули право власності на неї.
За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Реєстрація в бюро технічної інвентаризації за позивачем та померлим ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, не суперечила законодавству, чинному на час укладення спірного договору.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року №399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Оскільки покупці повністю виконали умови договору купівлі-продажу будинку, сплатила за придбану квартиру 44000 грн., договір у відповідності з вимогами цивільного Кодексу (в редакції 1963 року) зареєстрований в БТІ, даних, про те, що у передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавався, доказів недійсності цього договору стороною позивача суду не надано, а отже померла ОСОБА_8 на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і ст.49 Закону України «Про власність» правомірно володів нею.
Оскільки сторонами дотримані всі передбачені законом умови укладення договору, тому відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року договір є таким, що відбувся з моменту його укладення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки, відповідно до ст.2ч.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільним справ саме з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд вважає належним, уданому випадку, способом захисту прав та інтересів позивача звернення з позовом про визнання права власності на частку квартири, яка належала померлому ОСОБА_8
Оскільки вимога щодо визнання угоди дійною є такою, що задоволенню не підлягає, то у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бескровний Я. В.