Дата документу 25.01.2019
ЄУ № 420/1293/18
Провадження №2/420/57/19
25 січня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Проньки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, борг у розмірі 74000,00 грн. та судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи.
Підставою позову представник позивача зазначає невиконання відповідачем умов договору позики, укладеного між позивачем та відповідачем від 02.09.2015.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.09.2018 провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник до судового засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява, в якій він просить справу розглядати без його участі та участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного судового провадження за наявними у справі матеріалами.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справ, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Правовідносини, які виникають при укладенні договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Такої позиції дотримується Верховний Суд України у правовому висновку, прийнятому у постанові від 18.09.2013 року по справі 6-63цс13.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15.
На підтвердження існування між сторонами договірних відносин на підставі договору позики представником позивача надано до суду розписку відповідача від 02.09.2015 на суму 74000,00 грн.
Відповідно до зазначеної розписки від 02.09.2015 відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 74000,00 грн., які зобов'язався повернути до 01.01.2016.
Досліджену розписку суд оцінює як належний та допустимий доказ укладання між сторонами договору позики, оскільки вона містить відомості про отримання відповідачем 74000,00 грн., зобов'язання повернути борг в строк до 01.01.2016, містить прізвище, ім'я та по батькові позичальника та його паспортні дані, прізвище, ім'я та по батькові позикодавця, дату складання. Тобто, зміст розписки є зрозумілим та таким, що підтверджує факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів від позивача ОСОБА_1 та зобов'язання їх повернути.
Крім того, суд наголошує, що ст. 204 ЦК України визначена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір позики від 02.09.2015, укладений між сторонами, не був визнаний судом недійсним, а тому є таким, що породжує юридичні права та обов'язки учасників правовідносин.
Таким чином, судом встановлено, що 02 вересня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач взяв у позику у позивача грошові кошти в сумі 74000,00 грн., які зобов'язався повернути до 01 січня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В порушення вимог вище зазначених норм законодавства та умов договору позики, укладеного між сторонами 02.09.2015, відповідач належним чином свої зобов'язання по поверненню позики не виконав та не здійснив повернення грошових коштів у встановлений договором позики строк, у зв'язку з чим допустив наявну заборгованість.
Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження суду не надав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії ЕК 445992, виданий 01.07.1997 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, борг за договором позики від 02 вересня 2015 року у сумі 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії ЕЛ 011504, виданий 02.08.2015 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії ЕК 445992, виданий 01.07.1997 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 740,00 грн. (сімсот сорок грн 00 коп.) в рахунок відшкодування судового збору.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його складання у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: В.В. Пронька