Справа № 525/1149/18
Провадження № 1-кп/525/15/2019
25.01.2019 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване 29.08.2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018170120000253 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Борисівка Диканського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей (як вбачається з обвинувального акту), з професійно-технічною освітою, не працюючого, раніше не судимого: 18.03.2011 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, 02.06.2014 року звільнений на підставі ст.2 Закону України «Про амністію»
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
27 серпня 2018 року ОСОБА_4 , проходячи неподалік сміттєзвалища розташованого поблизу сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, знайшов два кущі дикоростучої рослини коноплі. ОСОБА_4 достовірно знаючи, що вказані рослини є нарковмісними, обірвав з даних кущів рослин коноплі гілки з листям та суцвіттям, тим самим придбав їх, після чого приніс дані гілки з листям та суцвіттям рослини коноплі додому за місцем свого проживання, де скрутивши їх у пучок проволокою повісив на деревині за підсобним приміщенням, щоб вони висохли та зберігав для власного вживання без мети збуту за місцем свого проживання. 29 серпня 2018 року близько 13 год. в ході проведення операції «Візит» при відвідуванні помешкання, де проживає ОСОБА_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками поліції Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області на території даного домоволодіння за підсобним приміщенням було виявлено та вилучено висячу на деревині та скручені в пучок проволокою речовину рослинного походження зеленого кольору - канабіс, який він зберігав для власних потреб без мети збуту.
Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №1839 від 05.09.2018 року, надана речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом-канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 124,3 г.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України при зазначених вище обставинах визнав повністю і суду пояснив, що 27 серпня 2018 року він, проходячи неподалік сміттєзвалища розташованого поблизу сел. Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області, знайшов два кущі дикоростучої рослини коноплі, обірвав з даних кущів рослин коноплі гілки з листям та суцвіттям, після чого приніс дані гілки з листям та суцвіттям рослини коноплі додому за місцем свого проживання, де скрутивши їх у пучок проволокою повісив на деревині за підсобним приміщенням, щоб вони висохли та зберігав для власного вживання без мети збуту за місцем свого проживання. У вчиненому щиро розкаюється.
Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, оголошенням документів, які характеризують особу обвинуваченого, докази по справі не досліджувалися, в зв'язку з тим, що суд відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження цих доказів, які ніким не оспорюються.
Суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу без мети збуту, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) і його протиправні дії суд кваліфікує за ч.2 ст.309 КК України.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ст.65 КК України вказує на те, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обстановку та обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше вчинив злочин, передбачений ст.307 КК України, по місцю фактичного проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, наявність таких пом'якшуючих покарання обставин як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, стан здоров'я ОСОБА_4 , який є особою працездатного віку, його сімейний та майновий стан, те, що він має на утриманні чотирьох малолітніх дітей (з його слів), і з урахуванням сукупності цих обставин, а також відомостей досудової доповіді органу пробації про обвинуваченого, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі та можливо звільнити його від відбування покарання з випробуванням, в порядку ст.75 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
По справі маються витрати на залучення експерта в сумі 858 грн. (за проведення відповідної експертизи), які відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не вбачається.
Речові докази по справі - канабіс масою 124,3 г, що упакований в один полімерний пакет «Україна МВС Експертна служба №3125920», що передані до камери зберігання речових доказів Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області квитанція №1123 - підлягають знищенню; DVD - диск з відеозаписом проведення 29.08.2018 року огляду, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12018170120000253, залишити у матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
У відповідності ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази по справі - канабіс масою 124,3 г, що упакований в один полімерний пакет «Україна МВС Експертна служба №3125920», що передані до камери зберігання речових доказів Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області квитанція №1123 - знищити; DVD - диск з відеозаписом проведення 29.08.2018 року огляду, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12018170120000253, залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 858 грн.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Великобагачанський районний суд.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1