справа № 495/1253/16-к
номер провадження 1-кс/495/557/2019
21 січня 2019 рокум.Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , заявниці ОСОБА_4 , представника заявниці - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Білгород-Дністровський клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42012170240000020 та виключення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, -
встановив:
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна на квартиру АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42012170240000020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2012 року, та виключення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, посилаючись на те, що заявниця, як власник зазначеної квартири, при розгляді питання про арешт майна не була присутня, крім того, вона не є підозрюваною, обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями у вказаному кримінальному провадженні, майно на яке накладено арешт не визнано речовим доказом, не підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації як виду покарання, тому заявниця вважає, що в подальшому в застосуванні зазначеного заходу відпала потреба, в зв'язку з чим звернулась до слідчого судді з клопотанням скасування арешту майна.
Заявниця та її представник-адвокат в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши клопотання про скасування арешту майна, вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42012170240000020, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є, в тому числі, арешт майна.
За змістом ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливе лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведуть, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора і що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Враховуючи те, що заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, мають тимчасовий характер, вказані вище обставини слідчий суддя повинен враховувати не лише при вирішенні питання про їх застосування, а і при вирішенні питань щодо необхідності їх подальшого збереження.
Зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 11 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо кримінального провадження № 42012170240000020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у наявному кримінальному провадженні накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації без зазначення виду арешту (позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 червня 2015 року (індексний номер 39187094) ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 42012170240000020, остання слідча (розшукова) дія була проведена слідчим ОСОБА_6 19 вересня 2016 року шляхом допиту свідка ОСОБА_7 .
Слідчим суддею встановлено, що вищезазначене майно, на яке накладено арешт згідно матеріалів вказаного кримінального провадження, наданих слідчому судді, не є речовим доказом; не підлягає конфіскації майна як виду покарання, а також спеціальній конфіскації за ч. 1 ст. 190 КК України; відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено), а також встановлено, що власником вищевказаної квартири, на яку накладено арешт, є ОСОБА_4 , яка не є стороною кримінального провадження, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього достатніх правових підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та преюдиційної практики Європейського суду з прав людини.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, враховуючи, що підстави за яких накладався арешт на майно ОСОБА_4 на даний час відпали, слідчим протягом більш ніж двох років не було проведено в даному кримінальному провадженні жодної слідчої (розшукової) дії, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність скасування арешту на вищезазначене майно, оскільки на даний час відсутні такі потреби досудового розслідування, які би виправдовували дію заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна на вищевказану квартиру, яка належить заявниці на праві власності, а завдання кримінального провадження, по якому проводиться досудове розслідування, можливо досягти і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження так як для доведення події злочину, по якому проводиться досудове розслідування, та встановлення осіб, які до нього причетні, дослідженню підлягають самі документи, що стали підставою для набуття права власності на квартиру за ОСОБА_4 , внаслідок чого вимоги клопотання в частині скасування арешту майна підлягають задоволенню.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що вимоги клопотання в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 13414704 від 24 лютого 2016 року про арешт квартири АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог КПК України не відносяться до компетенції слідчого судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 16, 170-174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42012170240000020 та виключення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - задовольнити частково.
Скасувати арештна квартиру АДРЕСА_1 ,накладений на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2016 року у кримінальному провадженні № 42012170240000020 від 11 грудня 2012 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В задоволенні клопотання в частині виключення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Білгород-Дністровського
міськрайонного суду ОСОБА_1