Справа № 487/104/19
Провадження № 1-кс/487/197/19
08.01.2019 року слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62019150000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України про арешт майна, -
04.01.2019 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , в рамках здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 62019150000000001, звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене 03.01.2019 р. під час проведення огляду місця події з транспортного засобу марки «Тойота Пріус» державний номерний знак НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1, а саме: мікрочастинки коричневого кольору, упакований до пакету №1; резиновий килим із заднього лівого пасажирського місця, упакований до пакету №ЕХРО421042.
Підставою для внесення клопотання зазначено те, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Відповідно до ст. 172 КПК України, неприбуття слідчого не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Із матеріалів клопотання встановлено, що Територіальним управлінням ДБР, розташованому в м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019150000000001 від 02.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме за заявою ОСОБА_5 про те, що 01.01.2019 у період часу з 18:10 по 18:30 працівники поліції, рухаючись з ОСОБА_5 у м. Миколаєві, по вул. Космонавтів, 100 (місце посадки в службовий автомобіль) до вул. Херсонське Шосе, 102 (місце де заявник полишив авто поліції) у службовому автомобілі Тойота Пріус, коли ОСОБА_5 перебував на задньому сидінні застосували до останнього насильство, а саме нанесли удари по голові та тулубу. Внаслідок зазначених дій працівників поліції ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
Досудовим слідством встановлено, що у період з 18 год. 10 хв. до 18 год. 30 хв. 01.01.2019 працівник поліції (анкетні данні якого встановлюються), під час руху у службовому транспортному засобі в районі будинків по вул. Космонавтів, 100 та вул. Херсонське шосе, 102 у м. Миколаєві, знаходячись на задньому сидінні з ОСОБА_5 , явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, безпідставно та незаконно застосував до останнього фізичне насильство, зокрема наніс останньому декілька ударів в область голови, тулубу та рук потерпілого.
Згідно наданим 03.01.2019 потерпілим ОСОБА_5 медичних документів міської лікарні № 4 м. Миколаєва встановлено, що 01.01.2019 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_5 був оглянутий працівниками зазначеної установи. При огляді останнього встановлено: забій носу, підозру на закритий перелом носу, гематому верхньої губи, гематому повік правого ока.
03.01.2019 року слідчим Другого слідчого відділу Слідчого Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 проведено огляд транспортного засобу марки «Тойота Пріус» днз. НОМЕР_2 (11 регіон), який належить ДПП НП України, в ході якого виявлено: мікрочастинки коричневого кольору, упакований до пакету №1; резиновий килим із заднього лівого пасажирського місця, упакований до пакету №ЕХРО421042.
Відповідно до ч.7 ст. 237 КПК України, предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції.
Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим доведено, що вилучений під час огляду транспортного засобу марки «Тойота Пріус» днз. НОМЕР_2 (11 регіон) резиновий килим із заднього лівого пасажирського місця, упакований до пакету №ЕХРО421042, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу - зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.
Також доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу та існує необхідність накладення арешту на це майно для забезпечення збереження його як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна. Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання в цій частині та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.
Разом з тим, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на мікрочастинки коричневого кольору, упакований до пакету №1, оскільки вони не є майном - предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.ст. 190, 179 ЦК України), і відповідно, на них не може бути накладено арешт відповідно до вимог ст. 170 КПК України. Таким чином, в цій частині клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62019150000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 03.01.2019 р. під час проведення огляду місця події з транспортного засобу марки «Тойота Пріус» державний номерний знак НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1, а саме:
-резиновий килим із заднього лівого пасажирського місця, упакований до пакету №ЕХРО421042.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1