Постанова
іменем України
17 січня 2019року
м. Київ
справа № 357/4308/16-к
провадження № 51-1971 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заучастю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргупрокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції,на ухвалуАпеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань за№ 12016110030000204, заобвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженцяс. Лелів, Чорнобильського району, Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомБілоцерківського міськрайонногосуду Київської областівід 8 липня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк його перебування в установах попереднього ув'язнення з 18 січня по 8 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 18 жовтня 2016 рокузмінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання:
пом'якшив ОСОБА_7 покарання та ухвалив вважати його засудженим за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк на 5 років.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК суд зарахував у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період із 8 липняпо 18 жовтня 2016 року включно.
У решті вирок залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано виннимв умисному вбивстві ОСОБА_8 за таких обставин.
18 січня 2016 року близько 16:40 у житловій кімнаті квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та його тещею ОСОБА_8 виникла сварка. Під час неї ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до дивану, на якому остання лежала і почав здавлювати руками її шию, після чого взяв у праву руку ножиці для нігтів і завдав ними одного удару по носужінкита п'ятьох ударів у шию, заподіявши рани правої ніздрі та поверхневих ушкоджень шкіри лівої бокової поверхні шиї, а також ударив у шию зліва, заподіявши відкритої рани шиї з ушкодженням лівої зовнішньої яремної вени, від якої ОСОБА_8 померла на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати оскаржувануухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає про м'якість призначеного засудженому покарання та безпідставність застосування ст. 69 КК. Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтрималакасаційну скаргупрокурора тапросила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора і просив залишити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 438 КПКє істотне порушення кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальнувідповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом касаційної скарги незаконність вироку суду апеляційної інстанції прокурор убачає і в неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосуванні ст. 69 КК і невідповідності призначеного ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу винного. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 зач. 1 ст. 115 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 69 КК, а відтак і невідповідність вимогам кримінального закону призначеного ОСОБА_7 покарання через м'якість є такими, що заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення - підстави, через які її визнано необґрунтованою.
Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Покарання буде справедливим, якщо воно відповідає зазначеним нормам кримінального закону, в тому числі й щодо вирішення питання про застосування положень ст. 69 КК та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Апеляційний суд, переглянувши це кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , дійшов висновку про необхідність зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, а також застосуванняст. 69 КК.
При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі прокурора, суд не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який відповідно до ст. 12 КК, віднесено до категорії особливо тяжких. Крім того, суд не дав оцінки конкретним обставинам справи, даним про особу ОСОБА_7 , який ніде не працює і злочин вчиниву стані алкогольного сп'яніння.
За правилами ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Отже, вказана норма закону передбачає можливість призначення більш м'якого покарання ніж зазначене у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу при наявності не будь-яких кількох обставин, що пом'якшують покарання, а лише тих, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, такі пом'якшуючі покарання обставини повинні існувати на момент вчинення кримінального правопорушеннята бути безпосередньо пов'язаними з обставинами вчинення злочину, його причинами, мотивами та наслідками.
Такими можуть бути визнані обставини як передбачені ст. 66 КК, так і не передбачені вказаною нормою. Зокрема, такими обставинами можуть бути визнані: невідкладне надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину; вчинення злочину під впливом погрози, примусу, або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого (крім злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК); вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане із вчиненням злочину; негайне відвернення наслідків злочину після його вчинення та інші.
Однак таких пом'якшуючих обставин у справі судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Натомість, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, при вирішенні питання про застосування до засудженого положень ст. 69 КК апеляційний суд взяв до уваги повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, сприяння в розкритті злочину, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику, те що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, а також позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до нього не мала і просила апеляційний суд суворо його не карати та зменшити покарання призначене судом першої інстанції.
Тобто, фактично апеляційний суд взяв до уваги обставини, які вказують на пост кримінальну поведінку засудженого, його ставлення до скоєного, дані про особу, та позицію потерпілої до відповідальності, яку повинен понести ОСОБА_7 за вчинене.
Разом із тим, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції не обґрунтував яким саме чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії тяжких та був вчинений проти життя особи.
Без належної уваги та оцінки апеляційного суду залишилося й те, що цей злочин був вчинений засудженим у стані алкогольного сп'яніння, про що він підтвердив в суді першої інстанції.
Отже, рішення апеляційного суду про пом'якшення ОСОБА_7 покарання за вчинений злочин не можна вважати законним, оскільки воно було прийнято без додержання вимог статей 69 КК та 370 КПК.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу прокурора частково, оскаржувануухвалу апеляційного суду скасуватита призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.
При цьому апеляційному суду слід мати на увазі, що якщо при новому розгляді справи він не встановить інших обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , ніж ті які були вказані ним в оскаржуваній ухвалі, то застосування до засудженого ст. 69 КК слід вважати неправильним.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК, п. 4 параграфу 3 Закону України «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII від «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_11