Постанова
Іменем України
22 січня 2019 року
м. Київ
справа № 755/14003/17
провадження № 51-7691 км 18
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040010408, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився у м. Бердичіві Житомирської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий зареєстрований на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився та зареєстрований на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони 24 липня 2017 року приблизно о 00.02, знаходячись біля будинку №16-г на бульварі Перова у місті Києві, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою незаконного заволодіння чужим майном, здійснили напад поєднаний із насильством на ОСОБА_9 , в ході якого здавлюючи шию та закриваючи рот та ніс, не даючи змоги потерпілій кричати та дихати, створили реальну загрозу для її життя, завдавши легких тілесних ушкоджень, а також заволоділи майном потерпілої на загальну суму 5527 грн 84 коп.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року щодо неповнолітнього ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На думку захисника, у діях засуджених була відсутня кваліфікуюча ознака вчиненого злочину, як попередня змова. Вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК, натомість вважає, що такі дії мають ознаки грабежу. Призначене неповнолітньому ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі. Вказане порушення всупереч приписам ст. 419 КПК залишилось без належної перевірки суду апеляційної інстанції, який вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги не дав, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , зокрема, вказував на відсутність між діями засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 попередньої змови на скоєння злочину.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги не перевірив, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Зокрема, апеляційний суд не вказав якими конкретно доказами, на його думку, доведено винуватість засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, враховуючи, що попередньою змовою групою осіб визнається злочин, який заздалегідь узгоджений домовленістю декількох (двох і більше) суб'єктів злочину до початку злочину, (до моменту виконання його об'єктивної сторони), про спільне його вчинення, а саме узгодження об'єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій. При цьому така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.
Вказавши на неспроможність відповідних доводів захисника, апеляційний суд в ухвалі докладних мотивів свого рішення не навів, не надав оцінки доказам на предмет їх достатності для підтвердження висунутого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у цій частині обвинувачення.
Таким чином, належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Разом з цим, враховуючи, що часткове задоволення скарги впливає на інтереси засудженого ОСОБА_8 , касаційна скарга стосовно якого не подавалась, тому у відповідності до ч. 2 ст. 433 КПК ухвала підлягає скасуванню щодо двох засуджених.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції, необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг, в тому числі й ті, якими захисник ОСОБА_6 обґрунтовував свої касаційні вимоги, за необхідності повторно дослідити обставини кримінального провадження та постановити рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2018 року відносно ОСОБА_7 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2