Справа № 473/4878/18
іменем України
"23" січня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є власником житлового будинку № 43 по вул. Комбайнерів в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області. В зазначеному будинку зареєстрований відповідач по справі. Останній за вказаною адресою не проживає, проте не бажає добровільно знятися з реєстраційного обліку. Разом з тим, реєстрація відповідача в даному будинку створює незручності власнику житла щодо користування та розпорядження своєю власністю.
Зазначені обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
В судове засідання позивач не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення. Про причину неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву не направив, в зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами.
Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема судом встановлено, що житловий будинок № 43 по вул. Комбайнерів в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області належить ОСОБА_1, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області 21.06.2016 року (а.с. 11-13).
В даному будинку з 10.02.2015 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який є членом сім'ї колишнього власника житла, за місцем реєстрації не проживає, що знайшло своє підтвердження відповідно до письмових доказів, наданих позивачем, зокрема, актів комісії Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 29.03.2018 року та 25.04.2018 року (а.с. 14-17,30).
Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 41 Конституції України, ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).
Як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 на законних підставах набула у власність вищевказаний житловий будинок.
Згідно ч.1 ст. 383, 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ч.1 ст. 156 ЖК УРСР).
Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України.
Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Виходячи з наведеного, користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
При цьому, право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Тобто виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком. Водночас законом не передбачено перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.
Відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника житлового будинку № 43 по вул. Комбайнерів в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області (член сім'ї колишнього власника будинку), з часу набуття позивачем права власності на вказаний житловий будинок, в ньому не проживає. В той же час реєстрація відповідача ОСОБА_2 створює позивачу перешкоди в користуванні своїм майном.
Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин спір підлягає вирішенню з підстав ст.ст. 383 та 391 ЦК України.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
За такого, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 259, 263 - 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком № 43 по вул. Комбайнерів в смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: квартира ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан