Справа № 263/8106/18
Провадження № 2/263/204/2019
16 січня 2019 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Кулика С.В.,
за участі секретаря судового засідання Ребеко О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №221/24-111 від 17.10.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 152000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення Кредиту та сплати відсотків. Свої зобов'язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит. В порушення умов Договору Відповідач не виконала свої зобов'язання, внаслідок чого має заборгованість станом на 04.06.2018 р. в розмірі 575989,74 грн., яка складається з наступного: 135528,68 грн. - заборгованість за кредитом; 276951,72 грн. - заборгованість за відсотками; 39144,76 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 76759,64 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 16120,30 грн. - інфляційні витрати за кредитом; 31484,64 грн. - інфляційні витрати за відсотками. У зв'язку з цим Позивач просить стягнути з Відповідача вказану заборгованість за кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 8639,85 грн.
Відповідачем в порядку ст. 178 ЦПК України надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечувала проти позову та зазначила, що дійсно між нею та Позивачем 17.10.2007 р. укладено кредитний договір на споживчі потреби, а тому для нього встановлено особливий порядок укладання та виконання з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів. Після укладення вказаного договору в неї виникли фінансові труднощі і вона не змогла виконувати свої зобовязання за Кредитним договором. У червні 2018 р. позивач звернувся із даним позовом. Проте свої зобов'язання вона перестала виконувати з 31.10.2008 р., що підтверджується наданим Позивачем розрахунком заборгованості та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк». Пунктом 4.5 Кредитного передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків по погашенню кредиту та процентів протягом більш ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Отже строк дії кредитного договору №221/24-111 від 17.10.2007 р. сплив 31.01.2009 р., тобто через 60 днів після одного місяця з дати останнього платежу відповідно до графіку погашення кредиту у п.1.1 Кредитного договору, а тому у банка було право звернення із даним позовом до неї до 01.02.2012 р. Проте позивач звернувся до суду із даним позовом лише у червні 2018 р. За таких підстав просила застосувати строк позовної давності, про що звернулася до суду із відповідною письмовою заявою. З приводу нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені зазначила, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. У зв'язку з тим, що м. Маріуполь входить до цих населених пунктів, вважає такі вимоги банку незаконними. Просила відмовити у задоволенні позову.
Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій заперечував проти викладених відповідачем у відзиві обставин. Зазначив, що кредитний договір укладено сторонами з дотриманням вимог закону, питання про недійсність договору відповідачем ніколи не порушувалося, протягом року з часу укладення договору Відповідачем сумлінно виконувалися вимоги договору. Також зазначили, що в договорі визначений кінцевий строк повернення кредиту - до 10.10.2017 року, а також визначено строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів. Отже, умовами кредитного договору обумовлено як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання , які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
У наданих суду запереченнях на відповідь на відзив відповідачем зазначено про те, що позивачем не враховано п.4.5 кредитного договору, про який зазначалося у відзиві та яким визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків по погашенню кредиту та процентів протягом більш ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Таким чином, у договорі врегульовано питання дострокового повернення коштів, тобто зміна строку виконання основного зобов'язання з періодичного на разове. Отже, оскільки свої зобов'язання за кредитним договором позивач перестала виконувати з 31 жовтня 2008 року, враховуючи положення п.4.5 кредитного договору, позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду з даним позовом, а тому просила у задоволенні позову відмовити. Окрім того зазначила, що у прохальній частині відповіді на її відзив на позовну заяву позивач взагалі не зазначив про свої заперечення проти застосування до спірних правовідносин позовної давності, не підтвердив свою позицію щодо задоволення позову, а тільки лише просив поновити йому строк для подання відповіді на відзив та про розгляд справи за відсутності представника банку.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та у відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник ОСОБА_2 у судове засідання надали заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом із тим в сенсі ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що згідно з кредитним договором № 221/24-111 від 17.10.2007 року, який був укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1, останній було надано кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру в сумі 152000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних в порядку та строки згідно графіка повернення Кредиту та сплати відсотків, з кінцевим терміном сплати 10.10.2017 року. Кредит надано на споживчі цілі, також визначено графік внесення платежів - до 15 числа кожного місяця.
Позивач свої обов'язки за Договором виконав, надавши Відповідачу кредит в сумі 152000 грн.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно наданого Позивачем розрахунку заборгованості, Відповідач має заборгованість станом на 04.06.2018 р. в розмірі 575989,74 грн., яка складається з наступного: 135528,68 грн. - заборгованість за кредитом; 276951,72 грн. - заборгованість за відсотками; 39144,76 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 76759,64 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 16120,30 грн. - інфляційні витрати за кредитом; 31484,64 грн. - інфляційні витрати за відсотками.
Водночас, як встановлено вище, сторони обумовили як строк дії договору з кінцевим терміном повернення грошових коштів, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка може неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
А відповідно до частини 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Згідно з п.1.1. кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячними платежами до 15 числа кожного місяця. Пунктами 3.3.8, 3.3.9 Договору визначено обов'язки відповідача забезпечити своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1. договору, а також дострокове повернення кредиту, погашення нарахованих процентів та сплата можливих штрафних санкцій відповідно до умов, визначених п.п.2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.
Наслідком невиконання відповідачем вищезазначених пунктів Договору є спливання строку користування кредитом, що встановлено в п. 4.5 Договору, у я кому зазначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначних п.п. 3.3.8, 3.3.9 кредитного договору (своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти) протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такої зміни, за правовим наслідком п.2 ч.1 ст.611 ЦК України (зміна умов зобов'язання у разі порушення зобов'язання).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач допустила неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених пп. 3.3.8 - 3.3.9 кредитного договору, оскільки з 31.10.2008р., що не заперечується Відповідачем, не сплачує кредит та проценти за його користування відповідно до умов п.п.1.1 договору. Тобто, останній платіж зроблено відповідачем 31.10.2008 року, а наступний платіж, згідно з узгодженим сторонами у кредитному договорі графіком, мав бути здійснений позичальником у строк до 15.11.2008 року. Протягом наступних 60 календарних днів (тобто до 15 січня 2009 року включно) позичальник також не виконала обов'язок за кредитним договором.
При цьому, як зазначено вище, пунктом 4.5 кредитного договору сторони обумовили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пп. 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Отже, у відповідності до п. 4.5 договору обов'язок відповідача погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 60 днів, тобто 15 січня 2009р., та не був нею виконаний, а відтак саме з 16 січня 2009 року, з наступного дня порушення боржником зобов'язання за кредитним договором, банк мав право захищати свої порушені права у визначеному законом порядку, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише 13.06.2018р. (штамп на конверті, що міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомочною особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У зв'язку з тим, що Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує з 16 листопада 2008 року, враховуючи вимоги п.4.5 кредитного договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив з 16.01.2009 року. Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 16.01.2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувшись до суду з даним позовом лише 13 червня 2018 року, пропустив строк позовної давності, обумовлений ст. 257 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.12.2016р. у справі № 6-719цс16.
Крім того, суд відзначає, що позивач не звертався до суду із заявою з приводу поновлення пропущеного строку позовної давності та будь-яких доказів поважності пропуску строку позовної давності до матеріалів справи не надав.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у позову відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.
Судові витрати, понесені позивачем відповідно до ст.141 ЦПК України, не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-8, 12-18, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №221/24-111 від 17.10.2007 року відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В.Кулик