про відмову у забезпеченні позову
25 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/347/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.01.2019 № ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, -
24 січня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держпраці у Луганській області , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 111690,00 грн.
24 січня 2019 року, одночасно з подачею позовної заяви, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу в розмірі 111690,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що викладені в позовній заяві обставини, дають підстави вважати, що ознаки протиправності дій Головного управління Держпраці у Луганській області є очевидними, оскільки, по-перше, під час розгляду справи про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Луганській області не були взяті до уваги документи та пояснення, що спростовують висновок при наявність ознак трудових відносин позивача з ОСОБА_3
Разом з тим, заявник зазначає, що постанова від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС винесена відповідачем з порушенням норм абз. 2 п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінеті Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, відповідно до яких акт інспекційного відвідування не є підставою для накладення штрафу.
Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що позивач зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Таким чином, інспекційне відвідування, проведене відповідачем, е незаконним з огляду на положення ст. 3 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи па період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок об'єктів господарювання, то відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження і господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Необхідність забезпечення позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист позивача від протиправних дій Головного управління Держпраці у Луганській області, за захистом від яких позивач звернувся до суду. Враховуючи розмір штрафу, накладеного на позивача, також відсутність у позивача фінансової можливості сплатити зазначену у постанові суму, стягнення штрафу буде здійснюватися органами державної виконавчої служби в примусовому порядку, що призведе до необхідності реалізації особистого майна позивача (зокрема житла) за значно меншою ціною, ніж його дійсна ринкова ціна. Крім того, стягнення зазначеної в постанові відповідача суми штрафу призведе до значних перешкод у здійсненні позивачем підприємницької діяльності та можливого її припинення.
Таким чином, враховуючи обставини справи, явну незаконність оскаржуваної постанови та ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а також з метою відвернення негативних наслідків для господарської діяльності, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник лише вказує на потенційну можливість відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної ним постанови. Однак, суд зауважує, що жодних доказів того, що Головним управлінням Держпраці у Луганській області вчиняються дії щодо звернення до примусового виконання постанови від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС чи відкриття виконавчого провадження щодо її примусового виконання, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не доведено факту відкриття виконавчого провадження по оспорюваній постанові, як і не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, позивач жодним чином не підтвердив можливість настання негативних наслідків для господарської діяльності та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ухвалення рішення в адміністративній справі через невжиття заходів забезпечення позову.
Також суд відмічає, що у заяві про забезпечення позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказує на очевидну протиправність постанови Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС. З даного приводу суд зазначає, що у разі забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, суд повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваної постанови. Проте, у межах розгляду даної заяви судом не може даватися оцінка протиправності спірного рішення, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.
У контексті наведеного суд зазначає, що вжиття заходів та забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Луганській області від 17.01.2019 №ЛГ705/35/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірного рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України. Таким чином, заявником не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, судом також не встановлено будь-яких обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає будь-яких правових підстав, які вказують на необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а тому заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у забезпеченні позову.
Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяОСОБА_4