ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" січня 2019 р. Справа № 809/645/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Валило М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним наказ за №20-ОС від 20.04.2015, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 травня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Івано-Франківську), якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним наказ про його звільнення від 20 квітня 2015 року № 20-ОС; поновити на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій з 21 квітня 2015 року із внесенням відповідних записів до трудової книжки; зобов'язати відповідача компенсувати позивачу середньомісячний заробіток за час проходження строкової військової служби з 22 квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року в сумі 37 603,20 грн. із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання на суму 9460,97 грн., а також 3% річних на суму 660,16 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ УПФУ в м. Івано-Франківську “Про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 ” від 20 квітня 2015 року за № 20-ОС. Поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську. Стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час проходження строкової служби з 22 квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року в розмірі 37603,20 грн. та заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2016 року по 23 червня 2016 року в розмірі 8304,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2016 року заяву УПФУ в м. Івано-Франківську про зміну способу виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську на наступний спосіб виконання: поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору з питань призначення та перерахунку пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську. Заяву УПФУ в м. Івано-Франківську про роз'яснення судового рішення задоволено частково. Роз'яснено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську наступним чином: ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста сектору з питань призначення та перерахунку пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську з 20 квітня 2015 року шляхом видання наказу про поновлення працівника на роботі та внесення зміни до трудової книжки працівника відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29 липня 1993 року. Заяву ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24 червня 2016 року до 8 липня 2016 року в розмірі 1410,12 грн.
Не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, відповідач подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області - задовольнити частково. Скасувано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10ю2016 у справі № 809/645/16, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У вищезазначеній постанові Верховний Суд вказав, що судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не було дотримано пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, відповідно, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не проаналізовано і не досліджено. Окрім цього, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не вирішив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, не з'ясував і не навів в судовому рішенні мотивів на обґрунтування своєї позиції в цій частині, а тому зазначені рішення судів не можуть вважатися обґрунтованими та законними та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
До Івано-Франківського окружного адміністративного суду справа №809/1212/16 надійшла 26.12.2018.
26.12.2018 за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №809/645/16 визначено головуючому судді Главачу І.А.
В рамках реформування судової системи України, 03.10.2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який згідно з пунктом 1 розділу 6 Прикінцевих положень цього Закону та на підставі пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" від 30.11.2017 року за № 2 набрав чинності 15.12.2017 року.
Пунктом 10 частина 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, новий розгляд даної адміністративної справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017, в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 справу призначено до розгляду.
04.01.2019 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду (т.2, а.с. 1-5). Дана заява мотивована тим, що починаючи з 22.04.2015 (дата призову на службу) і по 05.04.2016 (дата звільнення (демобілізації), він перебував на строковій військовій службі з Збройних Силах України, виконував обов'язки, пов'язані із проходженням строкової військової служби та був позбавлений можливості належним чином підготувати позовну заяву, витребувати необхідні документи з метою звернення до суду для захисту своїх порушених трудових прав та доведення у суді незаконності звільнення з роботи. Таким чином, просив визнати поважною причину пропущення строку звернення до суду та поновити йому строк на звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання незаконним наказу за №20-ОС від 20.04.2015, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії.
Також 16.01.2019 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яку хвалою суду від 21.01.2019 залишено без розгляду.
17.01.2019 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську через канцелярію суду подано відзив на позов за №379/06 від 17.01.2019 (т.2, а.с. 17-19), в якому представник відповідача зазначив про безпідставність посилань позивача на те, що останній не мав об'єктивної можливості оспорити своє звільнення у зв'язку зі службою у Збройних Силах України, тому просив залишити позов без розгляду.
Також 17.011.2019 відповідачем подано заперечення за №380/06 від 17.01.2019, згідно якого представник Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську вважає, що заява позивача від 16.01.2019 про зміну позовних вимог на даний час не є актуальною, тому просить залишити її без розгляду (т.2, а.с. 32-33).
Окрім цього, 17.01.2019 відповідачем подано заперечення на заяву за №378/06 від 17.01.2019, в якому просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду (т.2, а.с.35-37).
У судовому засіданні позивач зазначив, що перебування на строковій військовій службі з Збройних Силах України є поважною причиною пропуску строку зврнення до суду, тому просив поновити даний строк та задовольнити позов з урахуванням змінених позовних вимог.
Представник відповідача зазначила, що позивачем пропущений строк звернення до суду, тому просила позов залишити без розгляду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку позивача, представника відповідача, врахувавши позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 13.11.2018, суд встановив наступне.
Наказом УПФУ в м. Івано-Франківську від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу з призначення пенсій. З 16 січня 2014 року позивач призначений на посаду головного спеціаліста відділу спеціальних пенсій.
Повісткою Надвірнянсько-Богородчанського об'єднаного районного військового комісаріату Івано-Франківської області позивача призвано на строкову військову службу і зараховано в команду № НОМЕР_1 , наказано з'явитися 22 квітня 2015 року для відправки на збірний пункт.
20 квітня 2015 року позивачем подано відповідачу заяву про звільнення із займаної посади згідно пункту 3 статті 36 КЗпП України (у зв'язку з призовом на строкову військову службу) з 21 квітня 2015 року.
Наказом УПФУ в м. Івано-Франківську від 20 квітня 2015 року № 20-ОС звільнено ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу з призначення пенсій із займаної посади 21 квітня 2015 року у зв'язку із вступом або призовом на військову службу (пункт 3 статті 36 КЗпП України).
6 травня 2016 року позивач, після звільнення з лав Збройних Сил України, звернувся до відповідача із заявою про скасування наказу про його звільнення, виплати компенсації середньомісячного заробітку за період проходження військової служби з 22 квітня 2015 року по 5 квітня 2016 року.
УПФУ в м. Івано-Франківську листом від 19 квітня 2016 року № 128/Н-15 відмовило позивачу у поновленні його на роботі та у виплаті компенсації середньомісячного заробітку за період проходження військової служби, з тих мотивів, що позивача було призвано на строкову службу, що у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України було підставою для припинення трудового договору, у зв'язку із чим позивача звільнено з посади, а гарантії, передбачені статтею 119 вказаного Кодексу, на момент звільнення позивача не були передбачені.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач 31.05.2016 звернувся з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Положеннями частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами другою та третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується наказ УПФУ в м. Івано-Франківську від 20 квітня 2015 року № 20-ОС про звільнення його з посади головного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФУ в м. Івано-Франківську.
Проте, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 31 травня 2016 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду).
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017, чинній на даний момент) визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123).
04.01.2019 позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Дана заява мотивована тим, що починаючи з 22.04.2015 (дата призову на службу) і по 05.04.2016 (дата звільнення (демобілізації), він перебував на строковій військовій службі з Збройних Силах України, виконував обов'язки, пов'язані із проходженням строкової військової служби та був позбавлений можливості належним чином підготувати позовну заяву, витребувати необхідні документи з метою звернення до суду для захисту своїх порушених трудових прав та доведення у суді незаконності звільнення з роботи.
Оцінюючи доводи, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на строкову військову службу, вважається день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.
Згідно пункту 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут Збройних Сил України) розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.
Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Пунктом 200 Статуту Збройних Сил України встановлено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.
У розпорядку дня має бути передбачений час для проведення ранкової фізичної зарядки, ранкового огляду, ранкового й вечірнього туалету; для навчальних занять і підготовки до них; для інструктажу та розводу добового наряду; для зміни спеціального (робочого) одягу, чищення одягу, взуття, миття рук перед їжею, харчування, обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки; для гуманітарної, культурно-освітньої та спортивно-масової роботи, слухання радіо й перегляду телепередач; для приймання хворих у медичному пункті, приймання військовослужбовців командуванням з особистих питань, відвідування військовослужбовців; для особистих потреб військовослужбовців, вечірньої прогулянки, вечірньої перевірки та восьмигодинного сну (пункт 201 Статуту Збройних Сил України).
Таким чином, Статут Збройних Сил України передбачає надання часу для особистих потреб військовослужбовців.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що встановлений у військовій частині, де він проходив строкову військову службу, розпорядок робочого дня і тижня позбавляв його об'єктивної можливості звернутися до суду з даним позовом особисто або поштою, чи звернутися за професійною правничою допомогою і оскаржити своє звільнення через представника.
Зважаючи на викладене, перебування особи на строковій військовій службі у Збройних Силах України не підтверджує об'єктивну неможливість оспорити своє звільнення, тому зазначена позивачем причина пропуску строку звернення до суду не є поважною.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду віл 21.06.2018 у справі №759/5009/16-ц.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.01.2019 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
2. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним наказ за №20-ОС від 20.04.2015, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.