про зупинення провадження по справі
24 січня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1300/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у підготовчому засіданні заяву ОСОБА_2 про відвід судді Луцовича М.М. у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
26.12.2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про відвід судді Луцовича М.М. з підстав сумніву позивача в неупередженості судді у розгляді справи. Заява позивача про відвід судді мотивована тим, що на його думку, доказами упередженості судді є те, що в період роботи позивача в юридичному секторі (на його думку це було в грудні 2016 р.) в розмові з ним ОСОБА_3 зазначила, що вона перебуває у дружніх відносинах з суддею Луцовичем М.М. Так, в поданій заяві, позивач зазначає, що факт дружніх відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із суддею Луцовичем М.М. підтверджується тим, що в соціальній мережі "Фейсбук" (Facebook) вони є друзями між собою. Таким чином, позивач зазначає, що на його думку є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 (яка завізувала наказ про його звільнення) та ОСОБА_4 (який на думку позивача був ініціатором його звільнення) можуть чинити протиправний тиск на суддю Луцовича М.М.
Позивач у судовому засіданні просив відвести суддю Луцовича М.М., з мотивів викладених у поданій заяві про відвід судді.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подану позивачем заяву про відвід судді, заслухавши думку позивача з приводу поданої ним заяви про відвід та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність зупинення провадження у справі для вирішення питання про відвід, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Порядок подання заяви про відвід визначений, зокрема, частиною третьою статті 39 КАС України, згідно з якою відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії").
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії").
Як свідчить зміст заяви про відвід судді, мотиви заявленого відводу зводяться до того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є друзями з суддею Луцович М.М. в соціальній мережі "Фейсбук" (Facebook), що на думку позивача є підтвердженням їх дружніх стосунків та того, що вказані особи можуть здійснювати вплив на суддю. Інших доказів того, що на думку позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у дружніх стосунках з суддею Луцович М.М. - ОСОБА_2 до суду не надав.
Разом з тим, в поданій заяві про відвід судді позивач зазначає, що станом на момент подачі такої у нього немає претензій до головуючого судді Луцовича М.М., оскільки раніше з ним ніколи не стикався та не мав жодних відносин.
Так, перелік обставин для відводу судді, який міститься у ст. ст. 36, 37 КАС України є вичерпним.
При цьому суд констатує, що сам по собі факт перебування судді у друзях в соціальній мережі Facebook з учасниками процесу не є самостійною підставою для його відводу.
Кожна соціальна мережа має власний довідковий центр. Facebook не є виключенням. В цій соціальній мережі існує розділ "Friending" та підрозділ до нього, тобто кому користувач може надіслати запит, щоб його додали до списку друзів. Далі йде відповідь Facebook - друзям, родичам, колегам, однокласникам. Окрім того, соціальна мережа Facebook містить таку допоміжну функцію як створення окремих сторінок. Окрема сторінка призначена для брендів, компаній, організацій та громадських діячів, які мають бажання створити свою присутність на Facebook, а профілі представляють окремих людей. Отже, якщо створити в соціальній мережі сторінку для певної особи та її вподобають кілька користувачів інтернет ресурсу, то це в жодному разі не може слугувати самостійним приводом вважати, що вказані особи спілкуються в позаробочий час та поза межами судових засідань.
Термін «друг», що використовується для позначення людей, які згодні увійти в контакт через соціальні мережі, не відсилає до дружніх стосунків у традиційному сенсі цього слова, існування контактів між різними людьми через ці мережі не достатньо, щоб встановити конкретну упередженість. Соціальна мережа є просто специфічним засобом комунікації між людьми, які мають спільні інтереси, та/чи однаковий рід занять.
Таким чином, позначення певної особи в соціальних мережах як "друга" не можна трактувати як вказівку на ступінь або інтенсивність відносин судді з такою особою, тобто про дружбу у звичайному розумінні цього слова.
Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, говорити про недотримання принципу неупередженості, оперуючи лише такими формальними ознаками є передчасним.
При цьому, позивачем не надано даних, що вказують на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді адміністративної справи, а також факту дійсних дружніх стосунків з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (спільних фотознімків, переписки тощо).
Таким чином, аналіз доводів заяви про відвід судді ґрунтується на суб'єктивних переконаннях позивача.
Позивач в поданій заяві зазначає, що ОСОБА_3 в розмові з ним в грудні 2016 року зазначила, що перебуває у дружніх стосунках з суддею, однак суд констатує, що докази того, що суддя Лулович М.М. та ОСОБА_3 перебувають у дружніх стосунків у традиційному сенсі цього слова (спільних фотознімки, переписка тощо) відсутні, та ґрунтуються на суб'єктивному припущенні позивача.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у дружніх стосунках з суддею, що призведе до того, що вказані особи будуть здійснювати вплив на суддю ґрунтуються виключно на припущеннях позивача.
Будь-яких інших підстав для відводу судді, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, не встановлено.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.
Перевіривши заяву позивача про відвід головуючого судді Луцович М.М., суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та наявність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення заяви про відвід суддею, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу адміністративного судочинства України, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 39, 40, 236, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Зупинити провадження в адміністративній справі № 260/1300/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - до вирішення питання про відвід.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвала суду у повному обсязі складена та підписана суддею 25.01.2019 року.