22 січня 2019 року Справа № 160/8372/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.
при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.
за участю:
представника позивача - Водоп'янов С.В.,
представника третьої особи 2 - Недосвітня С.В.
представника третьої особи 3 - Чміль Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіної Євгенії Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про визнання протиправним та скасування рішення, -
07.11.2018 року ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративний позовом до Державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіної Євгенії Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Дніпрі ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіної Євгенії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №43613616 від 22 жовтня 2018 року, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
21.01.2019 року до суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про закриття провадження у справі №160/8372/18, обґрунтована тим, що даний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні відносини стосуються права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, так як позивач оскаржує рішення державного реєстратора, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Представник позивача проти задоволення заяви про закриття провадження у справі заперечував.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог 2 заяву про закриття провадження у справі підтримала.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, суд вважає, що дана справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 виданого 15 грудня 2006 року Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 2-7431, ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року у цивільній справі № 200/7417/14-ц у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, шляхом продажу квартири на прилюдних торгах згідно з встановленою Законом України «Про виконавче провадження» процедурою, з початковою ціною не нижче, чим визначено незалежною особою на здійснення оцінки майна, на час здійснення виконавчих дій, задовольнивши вимоги банку про стягнення боргу у сумі 148 091 грн. 52 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. від 26 липня 2018 року ВП № 51761584, державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Бутюгіна Євгенія Сергіївна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 43613616 від 22 жовтня 2018 року, яким зареєструвала право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
З позовної заяви видно, що ОСОБА_4 просить визнати протиправним і скасувати вказане рішення державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіної Євгенії Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №43613616 від 22 жовтня 2018 року, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп"
При вирішення питання про закриття провадження у справі, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, за приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 11-96апп18 (№ 826/366/16) та № 11-192апп18 (№ 815/6956/15) відповідно), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року №810/1701/16.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Отже, спірні правовідносини стосуються права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позивач оскаржує рішення державного реєстратора, яким зареєстровано право приватної власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», захист яких, згідно частини 1 статті 19 ЦПК України, віднесений до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції.
Пунктом першим частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справ, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), даний спір підлягає вирішенню в місцевому суді в порядку цивільного судочинства, отже суд вважає за необхідне закрити провадження у адміністративній справі.
Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
В силу викладеного, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу його право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись ст. ст. 238, 248, 250, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про закриття провадження в адміністративній справі №160/8372/18 - задовольнити.
Закрити провадження у адміністративній справі №160/8372/18 за адміністративним позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) до державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бутюгіної Євгенії Сергіївни (АДРЕСА_3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Дніпрі ради (вул.М.Грушевського, буд.70, м.Дніпро, 49069), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (пр. Д.Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (вул. Автотранспортна, буд.2, офіс 205, м.Дніпро, 49089) про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 25 січня 2019 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко