15 січня 2019 року Справа № 0440/6213/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної служби з безпеки на транспорті
про визнання протиправними дії та скасування розрахунку, -
16.08.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправними дії Державної служби з безпеки на транспорті управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, щодо складання акту №0002738 від 15.03.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та скасування розрахунку № 20 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0002738 від 15.03.2018 р. у розмірі 434,7 євро виписаний на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN 18.480 з державним номерним знаком АЕ 9795 ЕР та напівпричепу EVERLAST EVL-Р-30-03 з державним номерним знаком АЕ 6799 ХМ, за результатами якого складено акт №0002738 від 15.03.2018 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0005652 від 15.03.2018 року та рахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №20 від 15.03.2018 року. Позивач вважає дії відповідача щодо складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та рахунок плати за проїзд необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.
22.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 22.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
10.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
02.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
21.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву у підготовчому провадженні, у зв'язку із необхідністю надання часу відповідачу для підготування відзиву на позовну заяву та надання додаткових доказів по справі.
28.11.2018 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що дії відповідача щодо складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та рахунок плати за проїзд є обґрунтованими та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було допущено перевищення вагових обмежень у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.12.2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведенні у відзиві на позовну заяву, оскільки він не містить заперечень по кожній обставині і кожному обґрунтуванню, у зв'язку з чим дії відповідача по складанню акту, довідки та розрахунку не мають реального підтвердження, сукупність наведених факті та порушень відповідачем в документах вказують на відсутність факту порушень позивачем габаритно-вагових параметрів.
07.12.2018 року від представника відповідача надійшли додаткові докази по справі.
07.12.2018 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті.
21.12.2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення з додатковими доказами по справі.
21.12.2018 року у судовому засіданні було витребувано у відповідача додаткові докази по справі та оголошено перерву.
15.01.2019 року у судовому засіданні представником відповідача було надано витребувані судом докази, також було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про вилучення доказів.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях та вказав про протиправність дій відповідача, щодо проведення габаритно-вагового контролю та винесення розрахунку плати за проїзд.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2018 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки а/д Н 01 Київ - Знам'янка 241 км + 800) ППГВК державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було проведено зважування автомобіля (тягача) марки МАН модель 18.480 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу EVERLAST EVL-Р-30-03 з державним номерним знаком АЕ 6799 ХМ, які відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію ТЗ, належать ОСОБА_3 за кермом згідно посвідчення водія перебував ОСОБА_4
Під час перевірки транспортного засобу виявлено порушення а саме: перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу (брутто) становило 41380 кг при нормативно допустимих 40000 кг та осьових навантажень (на одиночну вісь 11460 кг при нормативно допустимих 11000кг та на строєну вісь 23510 кг при нормативно допустимих 22000кг) .
За результатами перевірки було складено акт № 0002738 від 15.03.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №0005652 від 15.03.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №20 від 15.03.2018 року.
Згідно Розрахунку плати за великовагового та (або) великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №20 від 15.03.2018 року позивачу визначено плату у розмірі 434,7 євро.
Позивач не погоджується із діями відповідача щодо складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, вважає їх такими, що суперечать вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1, підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення).
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Кіровоградській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Щодо посилань позивача на відсутність відповідного направлення на проведення перевірки та повноважень у старшого інспектора Литвиненко М.О. здійснювати перевірку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із пунктами 14, 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перевірку було проведено на підставі направлення на проведення перевірки №003636 від 12.03.2018 року відповідно яке видане на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.03.2018 року №234, зокрема ОСОБА_5 старшого державного інспектора ВДК та нагляду за безпекою на транспорті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав у посадової особи відповідача для здійснення перевірки позивача.
При цьому, суд зазначає, що будь-які можливі порушення порядку проведення перевірки та формальні неточності акту чи направлення не спростовують сам факт встановлених за результатами проведеної перевірки порушень.
Перевіряючи доводи позивача, щодо правомірності здійснення габаритно-вагового контролю зважувальним обладнанням, суд встановив, що такий контроль здійснювався у пересувному пункті габаритно-вагового контролю, місце та режим роботи якого встановлені Укртрансбезпекою.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.
Так, відповідно до пунктів 8, 9 розділу ІІ зазначених Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Представником відповідача надано Сертифікат відповідності від 20.12.2017 №UA.TR.002.CB.0310-17 та додаток до цього сертифікату щодо автоматичних приладів для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, якими проводилось зважування дорожніх транспортних засобів, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0310-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, а тому підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.
При цьому, слід зауважити, що формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено обов'язку посадових осіб відповідача вносити будь-які відомості про реквізити зважувального обладнання, надавати паспорт ваг на вимогу водія або власника транспортного засобу, оскільки згідно з Порядком №879 такі документи надаються лише спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у сфері метрології, які і є компетентними в питаннях оцінки вимірювальної техніки.
Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу (тягача) марки МАН модель 18.480 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепу EVERLAST EVL-Р-30-03 з державним номерним знаком АЕ 6799 ХМ, встановлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу (брутто) становило 41380 кг при нормативно допустимих 40000 кг та осьових навантажень (на одиночну вісь 11460 кг при нормативно допустимих 11000 кг та на строєну вісь 23510 кг при нормативно допустимих 22000 кг) .
Отже, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, вантаж, що перевозився позивачем - нафтопродукт, є наливним вантажем. Наливні вантажі - це рідина, яка відноситься до основних видів однорідних вантажів.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 затверджено правила перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі - Правила).
В п.12.1 Правил вказано, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому суд дійшов висновку, що у всіх випадках нерівномірного навантаження на осі - відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Посилання представника позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його перетікання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
При цьому, суд зазначає, що показники зважування на вісі в частині перевищення навантаження на них відображають (моделюють) реальний вплив відповідної вісі на дорожнє покриття під час руху такого автомобільного транспорту, який в процесі пересування автомобільними дорогами України застосовує як гальмування, так і прискорення, внаслідок чого й відбувається перевищене навантаження та негативний вплив на дорожнє покриття. Відтак, доводи представника позивача про те, що вага автомобілів у стаціонарному стані, а не під час руху, не перевищує вагових обмежень, - є необґрунтованими.
Також, перевізник повинен врахувати в тому числі й такі чинники, як інертність вантажу наливом у цистернах, врахувавши це під час здійснення відповідного перевезення з метою збереження дорожнього покриття доріг, на які цей чинник безпосередньо впливає. Відсутність перевищення вагових параметрів навантаженого автомобіля під час стоянки в даному випадку значення не має, оскільки відповідне перевищення здійснює негативний вплив саме під час перевезення вантажів автомобільними дорогами України, тобто в русі.
При цьому, суд відхиляє посилання представника позивача на відомості ТТН, оскільки зазначені показники, не відповідають показникам вагів та для цілей габаритно-вагового контролю та виявлення параметрів, що перевищують нормативні, має значення не тільки загальна маса т/з у статиці, але й безпосередньо таке перевищення й для окремих вісей, яке в даному випадку, з урахуванням особливостей вантажу (наливом), мало місце в русі саме по окремим вісям.
Згідно з пунктами 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити, яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з вимогами пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Таким чином, наведеними нормами встановлено обов'язок перевізника отримати дозвіл при перевезенні вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
З наведеного вбачається, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху заборонено порушувати встановлені ним габаритно-вагові параметри у разі перевезення подільних вантажів.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що позивач звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу.
Як визначено пунктами 21, 22 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 16-1 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
Згідно з пунктами 23, 24 вказаного Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Стосовно доводів позивача про те, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області не затримали транспортний засіб, що мав перевищені нормативні вагові показники, слід зазначити, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження згідно зі статтею 265-2 КУпАП мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Також, варто зауважити, що відповідно до статті 265-2 КУпАП затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність факту подальшого затримання транспортного засобу з метою внесення плати за проїзд або часткового розвантаження автомобіля та внесення плати за фактично пройдену частину маршруту, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення кількох нормативів вагових параметрів під час руху великовагового транспортного засобу, що використовується останнім.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.
Щодо розрахунку плати за проїзд, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до пункту 21 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.
Отже, плата за проїзд великовагового транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань, саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Плата за проїзд є формою відповідальності особи, що застосовується як засіб державного примусу та контролю, передбачений зокрема, Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою №30 та постановою №879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування», покладаючи на правопорушників додаткові обтяження у вигляді впливу на їх фінансовий стан.
Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року№879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.
При цьому, згідно пунктів 31, 31-1 Порядку №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі акту проведено спірний розрахунок № 20 від 15.03.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за пройдену відстань 621 км, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 434,7 євро.
Вказаний розрахунок виконаний відповідно до формули, визначеної пунктом 30 Порядку №879, та з урахуванням вимог пунктів 30, 31-1 цього Порядку за такими показниками: П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань;
К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру від 10% до 40 %.
Отже, згідно вказаної формули плата за проїзд становить (0,1+0,05+0,2) х 621 х 2 = 434,7 євро.
Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивача, наведені у позовній заяві, не спростовують факт перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу з напівпричепом, оскаржуваний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку №879, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (пров. Шверника, буд. 21, м. кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50083, ІПН НОМЕР_2) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дії та скасування розрахунку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 25.01.2019 року.
Суддя ОСОБА_6