25 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2444/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.07.2018 № К-2006/0-1341/0/95-18 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області, зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2018 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради, Горохівського району, Волинської області в межах норм безоплатної приватизації.
Проте, листом від 26.07.2018 за №К-2006/0-1341/0/95-18 відповідач повідомив про неможливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що бажана земельна ділянка не включена в перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2018 року.
07.08.2018 позивачем була подана колективна скарга до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо роз'яснення порядку надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, на що листом від 29.08.2018 перший заступник голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру роз'яснив зазначений вище порядок та зазначив, що відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність може бути оскаржена до суду.
Позивач вважає рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправним, оскільки воно суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме, лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, така підстава як відсутність даної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2018 року статтею 118 ЗК України не передбачена.
З врахування вищезазначених обставин позивач просить позов задовольнити повністю.
Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву від 22.12.2018 №9-3.0.6-8400/2-18 позовні вимоги заперечив з тих підстав, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на офіційному веб-сайті оприлюднена інформація про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року на території Волинської області. Даний перелік земельних ділянок затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20.06.2018 №74, в якому не передбачено виділення земельних ділянок у власність громадянам в межах Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у задоволенні заяви.
Зазначає, що в даному випадку місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також відповідач звертає увагу на ту обставину, що згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для цього органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Тобто суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, відповідачем у прохальній частині відзиву також вказано щодо необхідності проведення судового засідання з викликом сторін, однак жодного обґрунтування не наведено, в зв'язку з чим зазначення даної інформації судом не розглядалось як відповідне клопотання.
У поданій відповіді на відзив на позовну заяву позивач підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.
У запереченнях на відповідь на відзив №9-3-0.6-75/2-19 від 04.01.2019, відповідач підтримує позицію щодо відмови в задоволенні позову, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради, Горохівського району, Волинської області Головне управління Держгеокадастру у Волинській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а відтак його дії є правомірні та обґрунтовані.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 26.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради, Горохівського району, Волинської області в межах норм безоплатної приватизації (а. с. 2).
Однак, листом від 26.07.2018 за №К-2006/0-1341/0/95-18 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило позивача про неможливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що бажана земельна ділянка не включена в перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2018 року (а. с. 9).
Як слідує з матеріалів справи, 07.08.2018 позивачем була подана колективна скарга на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо роз'яснення порядку надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства (а. с. 10).
Листом від 29.08.2018 №КО-2510/0.0.13-4704/6-18 «Про розгляду колективного звернення» перший заступник голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру роз'яснив зазначений вище порядок та зазначив, що відмова органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність може бути оскаржена до суду (а. с. 11).
Будучи не згідним з діями та рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Волинської області.
Як передбачено частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, пунктом «б» частини першої статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень ОСОБА_3 ОСОБА_4 України в галузі земельних відносин належить реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель.
Відповідно до частин першої - третьої статті 49 Закону України «Про ОСОБА_3 ОСОБА_4 України» від 27.02.2014 №794-VII (з наступними змінами та доповненнями) ОСОБА_3 ОСОБА_4 України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної ОСОБА_4 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. ОСОБА_3 ОСОБА_4 України нормативного характеру видаються у формі постанов ОСОБА_3 ОСОБА_4 України. ОСОБА_3 ОСОБА_4 України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_3 ОСОБА_4 України.
Постановою ОСОБА_3 ОСОБА_4 України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), та яка набрала чинності 17.06.2017.
В розділі «Мета Стратегії» вказано, що метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Розділом «Система організації процесу виконання Стратегії визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:
формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою:
Sбп = Sаук x 0,25,
де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;
Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;
щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;
надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;
враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що з часу набрання чинності постановою ОСОБА_3 ОСОБА_4 України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою затверджено Стратегію, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, може здійснюватися лише відповідно до переліків земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за формулою), оприлюднених на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.
Так, 20.06.2018, відповідно до постанови ОСОБА_3 ОСОБА_4 України від 07.06.2017 №413, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області видало наказ №74 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року на території Волинської області».
Згідно з розміщеною на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Волинській області інформацією про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року на території Горохівського району Волинської області передбачено 141 земельна ділянка, при цьому, бажана позивачем земельна ділянка, яка розташована в межах Вільхівської сільської ради у вказаному переліку відсутня.
Однак, як встановлено матеріалами справи, позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у зв'язку з тим, що вказана ним земельна ділянка відсутні у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІІІ кварталі 2018 року на території Волинської області, тобто з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України, що в свою чергу свідчить про протиправність відмови відповідача надати ОСОБА_1 такий дозвіл.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави, що свідчить про протиправність прийнятого рішення.
Разом з тим, суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа.
З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист від 26.07.2018 №К-2006/0-1341/0/95-18, в якому Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області проінформовано позивача про неможливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з тих підстав, що бажана земельна ділянка не включена в перелік земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2018 року, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, тобто, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Проте, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Отже, повноваження відповідача у даних спірних правовідносинах не є дискреційними.
Проте, не зважаючи на відсутність за даних обставин дискреційних повноважень у відповідача, суд наголошує, що предметом спору в цій частині є правомірність зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вчинити певні дії, а саме надати відповідний дозвіл.
При цьому, суд виходить того, що стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Згідно вимог частини четвертої статті 122 ЗК України питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, яке, в свою чергу, безпідставно відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Крім того, враховуючи те, що відповідач не розглянув заяви позивача по суті, однак фактично відмовив у наданні дозволу на розроблення документації, у суду відсутні підстави для зобов'язання останнього надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, слід визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.
Щодо ефективності такого способу захисту, то суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Частиною першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп., сплачений відповідно до квитанції №58 від 22.11.2018 та №0.0.1204468129.1 від 06.12.2018 (а. с. 2, 17).
Керуючись статтями 243 - 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області згідно заяви від 26.06.2018, оформлену листом Головного управління Держгеокодастру у Волинській області 26.07.2018 за №К-2006/0-1341/0/95-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокодастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться біля села Софіївка на території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (45632, Луцький район, Волинська область, село Зміїнець, вулиця Горіхова, будинок 17, податковий номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, податковий номер 39767861) судовий збір в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук