18 січня 2019 року Справа № 280/4862/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ароуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, вул.. Лижня, 46, іпн: НОМЕР_1)
до: ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якій просить суд:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.09.2016;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком №2: Виробниче об'єднання «Туркменприбпром» на посаді моториста риболовних суден з 12.06.1981 по 01.10.1983; ЗСУ-1 «Укренергочормет» слюсарем ремонтником та електрогазозварником з 16.04.1984 по 30.08.1985; СУ Запоріжспецбуд» електрозварником комбінату «Запоріжжитлобуд» з 09.09.1985 по 31.01.1991 з переводом на посаду механіка Запорізькому товаристві з обмеженою відповідальністю «котломонтаж» з 01.02.1992 по 30.03.1997; ВАТ «Углекомпозит» слюсарем ремонтником з 14.09.2009 по 29.04.2011, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.09.2016.
Ухвалою суду від 20.11.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 17.12.2018 без повідомлення (виклику) сторін.
Позовна заяву обґрунтована тим, що позивач працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: виробниче об'єднання «Туркменрибпром» на посаді моториста риболовних суден з 12.06.1981 року по 01.10.1983 (робота пов'язана з низькими температурами на ділянках крайньої Півночі); ЗСУ-1 «Укренергочормет» слюсарем ремонтником та електрогазозварником з 16.04.1985 по 30.08.1985 (робота пов'язана з ремонтом устаткування машинних цехів тепло електростанції металургійних заводів з підвищеним шумом та вібрацією); СУ«Запоріжспецбуд» електрозварником комбіната «Запоріжжитлобуд» з 09.09.1985 по 31.01.1991 з переводом на посаду механіка Запорізькому товаристві з обмеженою відповідальністю «Котломонтаж» з 01.02.1992 року по 30.03.1997 року; ВАТ «Углекомпозит» слюсарем ремонтником з 14.09.2009 по 29.04.2011. Зазначений стаж підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, зазначено шкідливість професії та проведення атестації робочих місць після 1992 року, визначені професії відповідають найменуванням списків, що були чинні на час отримання пільгового стажу. Надати оновленні довідки уточнюючи характер роботи немає можливості оскільки підприємства на сьогоднішній час ліквідовані та більшість документів в державному архіві не зберіглись. Таким чином, вважає, що стаж загальний та трудовий повністю підтверджений, вважає відмову відповідача щодо неможливості призначення пенсії за списком № 2 не законною.
13 грудня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що записи в трудовій книжці позивача за спірні періоди його трудової діяльності не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, тому позивач зобов'язаний був надати відповідачу довідки, що підтверджують пільговий характер роботи на займаних посадах. Стосовно вказаних періодів роботи позивача відповідач зазначає що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність професій (посад) та виробництва у відповідному Списку виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менше 80%) та Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №№ 1,2. Позивачем не було надано необхідних, передбачених законодавством довідок, що підтверджують пільговий характер його роботи та інформації про результати проведеної атестації його робочого місця. Відповідачем було встановлено, що позивач має загальний стаж роботи 38 років 06 днів, пільгового стажу по Списку № 2 ст. 100 - 3 роки 2 місяці 9 днів. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
До матеріалів справи позивачем додано:
- лист Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя від 25.04.2017 за вих.. №22/М-9, відповідно до якого органом пенсійного фонду повідомлено, що позивач згідно журналу обліку прийому громадян за 2017 рік не звертався з заявою про призначення пенсії та надано роз'яснення щодо переліку документів, що необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах;
- лист ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 17.10.2017 №356/М-9, відповідно до якого позивачу роз'яснено порядок призначення пенсії на пільгових умовах та повідомлено, що для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 управлінням розглянуто надані копії документів, за результатом чого встановлено, що загальний стаж роботи склав 38 років 6 днів, пільговий стаж по списку №2 ст. 100 склав 3 роки 2 місяці 9 днів. Зарахування пільгового стажу здійснено на підставі: пільгової довідки від 20.07.2010 за №0417-20-07/16/2 виданої ЗАТ «Сантехмонтаж 558» за період роботи з 29.08.1988 по 31.01.1991, (пільговий стаж склав 2 роки 5 місяців 3 дні), пільгової довідки від 01.04.2015 за №02-45/50, виданої АСК «Укрічфлот» за період роботи з 20.11.1979 по 18.05.1981 (пільговий стаж склав 9 місяців 6 днів). Відповідно до наданих документів та загальному стажу право призначення пенсії за віком виникає після досягнення 60 років;
20.10.2018 позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про призначення пенсії за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту настання пенсійного віку з 12.09.2016.
ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 02.11.2018 за вих. №724/М-9, позивачу повідомлено, що для призначення пенсії необхідно звернутися з повним пакетом документів до Заводського відділу обслуговування громадян. Листами від 12.04.2017 №22/М-9 та від 03.10.2017 №356/М-9 булло вже надано відповіді на звернення. Крім того, повторно повідмолено, що для визначення права на пенсію, заявник особисто або через представника, який діє на підставі виданої довіреності, посвідченої нотаріально, подає до територіального управління ПФУ за місцем реєстрації: заяву; паспорт та ІНН оригінали; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємством, установою діяльності в разі ліквідації; трудову книжку оригінал; довідку, уточнюючі характер роботи по Списку №2.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб - громадян з приводу призначення пенсії визначений ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.
Так, відповідно до п. 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Між тим, як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах владний суб'єкт рішення у формі протоколу не приймав, а відтак, відмови у призначенні пенсії не вчиняв.
Разом із цим, слід зазначити, що обов'язок проведення УПФУ призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виникає виключно у разі подання заявником належного за формою документа, передбаченого Порядком №22-1.
Проте, у спірних правовідносинах позивач з таким письмовим документом до відповідача не звертався.
Подання іншого за формою та змістом письмового документа з приводу призначення пенсії на пільгових умовах за правилами ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не створює правового наслідку у вигляді обов'язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно призначення пенсії.
Крім того, при вирішенні спору суд приймає до уваги правовий висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 по адміністративному провадженню №К/9901/6458/18 (справа Кременецького районного суду Тернопільської області №601/198/16) та у силу якого підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Оскільки позивач у спірних правовідносинах звертався до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою довільної форми та змісту, замість звернення з заявою по формі згідно з Порядком №22-1, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем не було порушено прав позивача, оскільки позивачем було порушено процедуру звернення для здійснення призначення пенсії, яка передбачена Порядком №22-1.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).
Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність факту існування порушеного суб'єктивного права позивача чи ущемленого інтересу у публічно-правових відносинах, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69005, м. Запоріжжя, вул.. Лижня, 46, іпн: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.01.2019.
Суддя О.О.Артоуз