Справа № 199/702/19
(1-кс/199/240/19)
іменем України
25.01.2019 м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Степне, Дніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
якому 25 січня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Відповідно до клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 25.01.2019, погодженого з повноважним прокурором, ставиться питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який підозрюється в тому, що 19.01.2019, о 22:40 годині разом із невстановленою слідством особою, перебував біля магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Луговська, 255, де побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_6 , який йшов назустріч та тримав в руках свій мобільний телефон. Визначивши вказаний мобільний телефон як об'єкт свого злочинного посягання, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 , у невстановлений слідством спосіб, вступив в попередню змову з невстановленою слідством особою, розподіливши між собою ролі у вчиненні злочину.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 разом із невстановленою слідством особою, того ж дня, тобто 19.01.2019, о 20:45 годині, продовжуючи перебувати за вищевказаною адресою, наздогнали ОСОБА_6 , після чого невстановлена слідством особа, діючи умисно, розуміючи, що її дії є явними для потерпілого, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, підійшла ззаду до останнього та штовхнула його в спину, в результаті чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю.
В цей час, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел та виконуючи свою роль у вчиненні злочину, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії є очевидними для потерпілого, дістав газовий балончик, який заздалегідь приготував для вчинення злочину, з метою подолання опору потерпілого та утримуючи його у правій руці, привів його в дію, розпиливши хімічну речовину в обличчя ОСОБА_6 , чим подолав можливий опір з боку останнього.
Доводячи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб до кінця, ОСОБА_4 , діючи згідно відведеної ролі, усвідомлюючи, що потерпілий перебуває в положенні лежачи та не має можливості чинити активний опір, відкрито заволодів майном потерпілого, а саме дістав з зовнішньої кишені куртки останнього мобільний телефон марки «Huawei P smart +» синього кольору та зник з місця вчинення злочину, разом з невстановленою слідством особою, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток у сумі 8000 гривень.
Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразились у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.
Про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повідомлено 25.01.2019.
В судовому засіданні прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання та обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив не застосовувати до нього тримання під вартою. Крім того, пояснив, що визнає провину у пред'явленій йому підозрі, буде намагатися відшкодувати потерпілому збиток.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання та надані слідчим матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , вважаю необхідним відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обравши запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступного.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктом 5 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частини перша, друга статті 194 КПК України).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.01.2019, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2019, поясненнями ОСОБА_4 наданими слідчому судді.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Так, вказана норма забороняє переміщати тягар доведення необхідності звільнення на особу, щодо якої вирішується питання про позбавлення її волі.
Крім цього, у рішеннях Європейського суду з прав людини "Харченко проти України" (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року), "Белевицький проти Росії" (п.п.111-112 рішення ЄСПЛ від 1 березня 2007 року) зазначено, що слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції.
Відповідно до правової позиції Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, слідчому судді, суду при розгляді відповідного питання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним з найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування домашнього арешту), у багатьох випадках навіть не розглядається.
Європейським судом з прав людини у справах «Вемгофф проти Німеччини», «Летельєр проти Франції», «Смирнов проти Росії» визначено, що тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушення громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Однак всупереч викладеному, органом обвинувачення не надано жодних вагомих доказів, які би посвідчували факти можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, вчинення дій для перешкод кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, суд згідно вимог ст. 178 КПК України враховує:
1) той факт, що наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є достатньо вагомими;
2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, який не досяг пенсійного віку та не має підтверджених медичними документами тяжких або хронічних захворювань;
4) відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, родини та утриманців;
5) відсутність у підозрюваного постійного місця роботи;
6) відсутність відомостей про негативну репутацію підозрюваного;
7) майновий стан підозрюваного, який не має постійного джерела доходу;
8) відсутність відомостей про недотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися до нього раніше.
Європейським судом зазначається, що у всіх випадках, коли ризик ухилення підозрюваного (обвинуваченого) від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного (обвинуваченого) має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справах «Вранчев проти Сербії» від 23 вересня 2008 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, «Буров проти України» від 17 березня 2011 року, «Цигоній проти України» від 24 листопада 2011 року).
Під час розгляду клопотання, прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним вище ризикам. Доказів необхідності застосування до підозрюваного саме найсуворішого запобіжного заходу і неможливості обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, прокурором не наведено.
Водночас, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вперше, раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 , де проживає разом з хворою мамою та сестрою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Водночас, враховуючи, що відомості внесено до ЄРДР за ч.2 ст.186 КК України, з кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб» і те, що інша особа органом досудового розслідування досі не встановлена, слід заборонити підозрюваному покидати житло цілодобово.
Керуючись ст.ст.110,131,132,176,177,178,181,183,184,186,193,ч.4 ст.194, ст.ст.195, 196, 197, 369-372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати житло цілодобово без дозволу слідчого, прокурора або суду строком до 24 березня 2019 року.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язок прибувати до слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, прокурора або суду за першою вимогою.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом до 24 березня 2019 року.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ, який здійснює кримінальне провадження - Амур-Нижньодніпровському ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід та обов'язок вважається скасованим.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1