Справа № 199/2649/17
(2/199/215/19)
Іменем України
27.12.2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
судді Скрипник О.Г.
секретарі Шеленок С.М.
представник позивача: ОСОБА_1
представник відповідача:Гайворонський О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіна Анжеліка Валеріївна треті особи: ОСОБА_5, Управління - Служба у справах дітей Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління у Дніпропетровській області, про визнання договору іпотеки недійсним,
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіна Анжеліка Валеріївна треті особи: ОСОБА_5, Управління - Служба у справах дітей Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління у Дніпропетровській області, про визнання договору іпотеки недійсним.
В обґрунтування позову зазначила, що 13.08.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» , правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитну угоду №82107-SOGL на суму 30 000, 0 доларів США на споживчі цілі під 15 процентів річних з погашенням згідно графіку на картковий рахунок НОМЕР_1.
На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 13.08.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» , правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки домоволодіння загальною площею 240, 0 м2, житловою площею 131, 9 м2 по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстраційним № 1777.
Зазначене домоволодіння на підставі договору дарування належало ОСОБА_5 , яка є матір»ю ОСОБА_3.
Позивач зазначає, що на час укладення договору іпотеки вона була неповнолітньою дитиною, проживала в цьому домоволодінні, вказаний будинок є єдиним житлом позивача.
Зазначає, що договір іпотеки домоволодіння по АДРЕСА_1 було укладено без урахування законних прав та інтересів позивача - без дозволу органу опіки та піклування.
Про порушення свого права ОСОБА_3 дізналася з листа Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради №Л-9 від 14.03.2017 року.
Вважає, що договір іпотеки житла - домоволодіння по АДРЕСА_1, від 13.08.2007 порушує її права, як неповнолітньої особи, оскільки батьки не можуть вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням майном без дозволу органу опіки та піклування, а отже є недійсним з моменту його посвідчення.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить визнати недійсним договір іпотеки №82107, укладений між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «КБ «ПриватБанк» № 82107 від 13 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив залишити його без задоволення.
Суду пояснив, що договір іпотеки домоволодіння загальною площею 240, 0 м2, житловою площею 131, 9 м2 по АДРЕСА_1 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстраційним № 1777 без згоди органу опіки та піклування, оскільки позивач, яка на той час була неповнолітньою дитиною, у вказаному домоволодінні не була зареєстрована, право власності на будинок чи його частину не мала, а тому її права під час укладення договору іпотеки не порушувалися.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 13.08.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» , правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитний договір №82107-SOGL на суму 30 000, 0 доларів США на споживчі цілі під 15 процентів річних з погашенням згідно графіку на картковий рахунок НОМЕР_1.
На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 13.08.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» , правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки домоволодіння загальною площею 240, 0 м2, житловою площею 131, 9 м2 по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстраційним № 1777.
Зазначене домоволодіння на підставі договору дарування належало ОСОБА_5 , яка є матір»ю ОСОБА_3.
На час укладення договору іпотеки вказаного вище житлового будинку , ОСОБА_3 була неповнолітньою дитиною, в житловому будинку проживала, мала право користування житловим приміщенням, проте право власності на житловий будинок чи його частину не мала, зареєстрованою в житловому будинку не була.
Суд відноситься критично до довідки квартального комітету №27 від 210.04.2017 року, в якій вказано, що неповнолітня ОСОБА_3 на час укладення договору іпотеки була зареєстрована та проживала у житловому будинку АДРЕСА_1, оскільки факт реєстрації неповнолітньої ОСОБА_3 в будинку на час укладення у 2007 році спірного договору іпотеки підтверджується відомостями про реєстрацію у будинковій книзі, яку позивач та третя особа суду не надали, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 на час укладення договору іпотеки.
Згідно довідки органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради від 06.03.2017 року , дозволу органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська на укладення договору іпотеки, яким передбачалося забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном у вигляді домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у 2007 році не надавався.
Відповідно до пояснень представника відповідача, на час укладення спірного договору іпотеки зазначеного домоволодіння, неповнолітня ОСОБА_3 в ньому зареєстрована не була, право власності не мала, у зв'язку з чим договір іпотеки був укладений без дозволу органу опіки та піклування.
Згідно положень ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цього законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки, або особи, що їх замінюють, не мають права без згоди органу опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації , відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Отже власник майна - ОСОБА_5, яка одночасно була законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 під час укладення договору іпотеки нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 повинна була діяти добросовісно в інтересах своєї дитини та передбачати негативні наслідки у випадку неповернення кредиту, на забезпечення якого був переданий в іпотеку будинок.
Отже, при укладенні договору іпотеки нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1, іпотекодавець, ОСОБА_5, яка була законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 розуміла наслідки укладення договору іпотеки нерухомого майна, передбачала можливе порушення умов кредитного договору та в подальшому звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд дійшов висновку, що при укладення спірного договору іпотеки мати позивача не зловживала своїми правами щодо своєї неповнолітньої дитини, оскільки на той час ОСОБА_3 власником чи співвласником договору предмета іпотеки, зареєстрована в будинку не була, а тому попередньої згоди органу опіки та піклування для передачі цього майна в іпотеки не вимагалося. Обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя - банку, судом не встановлено.
Крім того, на час звернення з позовом до суду ОСОБА_3 була повнолітньою особою, а тому в силу ст. 6 СК України вже не мала правового статусу дитини, що свідчить про необґрунтованість вимог про усунення порушення її прав та інтересів, як дитини.
Оскільки факту порушення законних прав та інтересів ОСОБА_3, як дитини не вбачається, договір іпотеки домоволодіння по АДРЕСА_1 посвідчений дотриманням вимог закону України «Про іпотеку», Закону України «Про охорону дитинства», ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 268 ЦК України, Законами України «Про охорону дитинства», ст.ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіна Анжеліка Валеріївна, треті особи: ОСОБА_5, Управління - Служба у справах дітей Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління у Дніпропетровській області, про визнання договору іпотеки недійсним, залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя О.Г.Скрипник