Справа № 146/1752/18
Іменем України
"22" січня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
23 листопада 2018 року до суду з цією позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в якій просить стягувати із відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Даний позов обґрунтовано наступним.
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Подальше сімейне життя не склалося і 17 березня 2004 року шлюб між сторонами було розірвано.
З часу розірвання шлюбу син знаходився на утриманні позивача.
На даний час син навчається в Одеському державному університеті внутрішніх справ, є студентом 1 курсу денної форми навчання факультету № 4 для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081) на умовах договору, термін навчання 1 рік 6 місяців.
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина не надає, хоча працює лісником «Райагроліс», тому з даним позовом ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду.
27 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просить зменшити стягнення аліментів до суми 1000 гривень, оскільки має іншу сім'ю, непрацездатних батьків, а заробітна плата є невеликою. Фактично позивач просить суму для стягнення аліментів, яка буде покривати всі витрати, а батьки зобов'язані обоє утримувати своїх дітей.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 4 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 13-30 годину 22 січня 2019 року.
27 грудня 2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, попросила їх задовольнити. Доповнила, що оплатила навчання сина, син проживає у найманій квартирі за 5000 гривень.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив стягувати аліменти в розмірі не більше 1000 гривень, оскільки має іншу сім'ю, непрацездатних батьків, в даний час його заробітна плата становить 3-4 тисячі гривень.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Судом установлено, сторонами визнано, що у сторін є дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
Відповідно до довідки Томашпільської селищної ради від 22.11.2018 № 346, ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері ОСОБА_5
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 29 жовтня 1994 року уклав шлюб із ОСОБА_6 Після реєстрації шлюбу сторони взяли прізвище ОСОБА_2.
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 17 березня 2004 року розірвано.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_4 4 жовтня 2018 року уклав шлюб із ОСОБА_5 Після реєстрації шлюб сторони взяли прізвище Ган.
Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Як встановив суд, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином сторін, на день розгляду справи досяг вісімнадцяти років, тобто є повнолітнім, однак ще не досяг двадцяти трьох років.
Також встановлено та підтверджено копією договору № 19 м/д від 15.08.2018 про надання платної освітньої послуги між Одеським державним університетом внутрішніх справ та фізичною особою ОСОБА_3, що останній навчається на денній формі навчання за спеціальністю 081 «Право», освітнього ступеня «магістр», загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить: 1 курс 23572,00 грн, 2 курс 11891,00 грн, разом за весь період навчання 35463,00 грн.
Відповідно до довідки Одеського державного університету внутрішніх справ № 723 від 13.09.2018 ОСОБА_3 дійсно з 01.09.2018 був зарахований та є студентом 1-го року денної форми навчання факультету № 4 Одеського державного університету внутрішніх справ для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю «Право» (081) на умовах договору, термін навчання 1 рік 6 місяців.
Суд вважає, що ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, яка полягає у витратах на харчування, проживання, придбання навчальної літератури та інших витратах, що виникають у зв'язку з навчанням, а також в зв'язку з платним навчанням.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я платника аліментів. Також при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище дитини сторін, яке у зв'язку з навчанням не може бути достатньо задовільним.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд відповідно до вимог ст. ст. 199, 200 СК України бере до уваги те, що обов'язок утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, покладається рівною мірою на матір і батька.
Відповідно до довідки від 22.12.2018 № ТМ00-000010, ОСОБА_2 працює в Дочірньому підприємстві «Томашпільський Райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» з 19.03.2004. дохід за період з 01.12.2017 по 30.11.2018 склав 54896,82 грн.
Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, керуючись законом і внутрішнім переконанням, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зокрема, син сторін навчається за контрактом, інших утриманців у відповідача не має, аліментів на інших дітей відповідач не сплачує, відповідач отримує доходи, зокрема, працює лісником «Райагроліс», суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову і вважає достатнім для покриття пов'язаних із навчанням витрат повнолітнього сина в розмірі 1000 гривень щомісячно до закінчення навчання сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовну заяву ОСОБА_1 пред'явлено нею особисто до суду 23 листопада 2018 року. Тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, якщо станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 гривень, тому ставка судового збору в даній справі становитиме 704,80 гривень.
Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави 704,80 гривень судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статями 182, 191, 199, 200 СК України, статями 4, 13,76,81,141, 263-265, 430, ЦПК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, як на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 5 липня 2018 року і до закінчення ним навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23- річного віку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 16.10.2018 органом 0532, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 24200, АДРЕСА_1;
відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, вул. Шевченка, 30.
Суддя: ОСОБА_7
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22 січня 2019 року.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2019 року.