Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
"10" липня 2007 р. Справа № 18/209
За позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині
16600, м. Ніжин, вул. Шевченка, 21
До Приватного підприємства «Комунальник -1»
16600, м. Ніжин, вул. Леніна, 14
про стягнення 69537 грн. 88 коп.
Суддя А.С.Сидоренко
Секретар судового засідання І.В.Морська
Представники сторін:
Від позивача: Лисенко С.І. -гол. спец-т - юрис-т, дов. № 2781/01 від 19.06.2007р.
Від відповідача: не з'явився
Від прокуратури: не з'явився
Ніжинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині (надалі -позивач) заявлено адміністративний позов до Приватного підприємства «Комунальник -1» (надалі -відповідач) про стягнення 69537,88 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В судовому засіданні позивач надав письмову заяву про зміну предмету позову, згідно якої він просить стягнути з відповідача 66896,10 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 2114,46 грн. штрафних санкцій та 527,32 грн. пені за несплату (неперерахування) страхових внесків.
Прокурор під розписку був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак причини неявки до суду не повідомив.
Відповідач письмових заперечень проти позову не надав.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з заявленим Відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи.
До початку судового засідання 10.07.2007р, від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки особа, що повинна представляти інтереси підприємства, знаходиться у службовому відрядженні.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд постановив ухвалу про відмову в його задоволенні, оскільки Відповідачем не надано жодних доказів перебування його представника у службовому відрядженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 Закону № 1058 визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 0750.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Даний обов'язок відповідачем не виконано.
21 травня 2007р. службовою особою позивача була проведена перевірка правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Приватним підприємством «Комунальник -1» за період з 01.01.2006р. по 01.04.2007р. За результатами проведеної перевірки був складений акт № 12 від 21.05.2007р. Даний акт підписаний службовою особою позивача, керівником та старшим бухгалтером відповідача. 22 травня 2007р. старшим бухгалтером підприємства отриманий один примірник акту.
Під час проведеної перевірки встановлено, що за відповідачем існує борг зі сплати страхових внесків в сумі 69537,88 грн.
Сума заборгованості по сплаті страхових внесків підтверджується також розрахунками сум страхових внесків за квітень, жовтень -грудень 2006р. та січень -березень 2007р.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На підставі викладеного, 12.06.2007р. відповідачем була отримана вимога № Ю-184 від 05.06.2007р. про сплату 66896,10 грн. недоїмки, 2114,46 грн. штрафних санкцій та 527,32 грн. пені.
Факт отримання відповідачем вимоги підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці вимоги.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Оскільки відповідач добровільно визначену вимогою суму не сплатив, саму вимогу не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.
У відповідності до підпункту 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчими органами Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частинами 13 -15 ст. 106 Закону № 1058 визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник отримав рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатив зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, начальником управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині було винесено рішення № 83 від 15.03.2007р. про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 2114,46 грн. та нарахування пені в сумі 527,32 грн. за несплату (неперерахування) страхових внесків.
Дане рішення було отримано відповідачем 22.03.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 128728.
Оскільки відповідач добровільно визначену рішенням суму штрафних санкцій та пені не сплатив, саме рішення не оскаржив, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Комунальник -1», м. Ніжин, вул. Леніна, 14 (р/р 26000301836669 ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код 32009988) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині, м. Ніжин, вул. Шевченка, 21 (р/р 256053035454 в відділенні Ощадбанку м. Ніжин, МФО 343121, код 21395787) заборгованість в сумі 66896 грн. 10 коп., штрафні санкції в сумі 2114 грн. 46 коп. та пеню в сумі 527 грн. 32 коп.
Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко