Справа № 536/2215/17
24 січня 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці кримінальне провадження № 12017170220000223 від 14 березня 2017 року та кримінальне провадження № 12017170220000244 від 22 березня 2017 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на два місяці посилаючись, що судове провадження не завершене, продовжують існувати ризики, які були враховані при його обранні та обвинувачений перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись, що прокурор не довів ризиків, врахованих при його обранні та продовженні та відсутні їх докази.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належить продовжити на максимальний строк враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 лютого 2010 року по справі «Гаркавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Отже, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Зважаючи, що розгляд справи не завершений, продовжують існувати ризики, враховані при обранні та продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, те, що він перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується; мотиви, за яких вчинені дії, що ставляться йому у провину, а також його моральні якості та репутація, враховані при обранні запобіжного заходу: вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці проживання та майновий стан.
Так, ОСОБА_4 одружений, не займався суспільно-корисною працею та офіційних джерел доходу не мав, раніше судимий.
Отже, за сукупності зазначених обставин, суд, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та попередити вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 205,217 КПК України, суд
Запобіжний захід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тримання під вартою продовжити на строк шістдесят днів, з 24 січня 2019 року по 26 березня 2019 року включно і утримувати його у Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)".
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 57 630 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн., після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1