Справа№464/4181/18
пр.№ 3/464/84/19
22.01.2019 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
прож. ІНФОРМАЦІЯ_2, місце праці: ДПНЕК «Укренерго»,
за ст.124 КУАП,
ОСОБА_117 липня 2018 року о 8.40 год. на перехресті вул.Городоцька-Ряшівська в м.Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив небезпеку дорожньому руху, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, шо це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеку дорожнього руху, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що рухалась по головній дорозі, внаслідок чого і відбулось зіткнення. Автомобілі отримали технічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б,д), 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 ПДР України.
При розгляді справи у суді особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що Правила дорожнього руху України не порушував. Рухаючись з вул.Ряшівської в м.Львові до перехрестя з вул.Городоцькою в м.Львові на автомобілі марки «Шевроле», мав намір повернути ліворуч. Оскільки світлофор, який регулює рух на вказаному перехресті не працював, він розпочав рух тільки тоді, коли пересвідчився, що автомобілі, які рухались вул.Городоцькою в напрямку до центру м.Львова правою та лівою смугами, зупинились та надають перевагу в русі його автомобілю, відтак почав перетинати смугу руху. Частково перетнувши ліву смугу руху, відчув удар в передню частину свого автомобіля. Зазначив, що не міг передбачити, що водій автомобіля «Сітроен» перетне подвійну смугу і буде рухатись по зустрічній до нього смузі руху. Вважає, що винною у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3, яка порушила п.11.4 ПДР України, оскільки перетнула подвійну осьову лінію та рухалась по зустрічній смузі руху. Також вважає, що потерпіла порушила п.1.10, п.12.3 ПДР України.
Потерпіла ОСОБА_3, яка також була допитана в якості свідка, при розгляді справи надала пояснення про те, що рухалась головною дорогою, що надає їй переваги в русі. З правої смуги, виконуючи поворот ліворуч, виїхав автомобіль «Шевроле» під керуванням ОСОБА_1, перекривши ліву смугу для автомобілів. Побачивши перешкоду, застосувала гальмування, однак уникнути зіткнення не виявилось можливим.
Допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_5 надав пояснення про те, що не був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, прибув на місце такої пізніше. Зазначив, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, його було госпіталізовано каретою Швидкої медичної допомоги. Також вказав, що був присутнім при оформленні матеріалів ДТП, зокрема складанні слідчим схеми до протоколу огляду місця дорожньої-транспортної пригоди, на якій наявний його підпис. Вказана схема відповідає дійсним обставинам ДТП, зауважень до такої не було.
Допитаний свідок ОСОБА_6 надав показання, які відповідають змісту показань свідка ОСОБА_5, зокрема останній зазначив, що не був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, проте був присутнім при оформленні матеріалів та підписував схему ДТП, яка відповідала фактичним обставинам пригоди.
Свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що також не був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, проте виявив її наслідки. Працюючи інспектором патрульної поліції та слідуючи по вул.Городоцькій в м.Львові на виклик по лінії 102, було виявлено ДТП на перехресті вулиць Ряшівська-Городоцька в м.Львові. Переконавшись, що водії автомобілів - учасники ДТП не потребують першої медичної допомоги, повідомив на лінію 102 про дане ДТП.
Відповідно до ст.280 КУАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами ст.251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУАП).
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків та дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна передбачена ст. 124 КУАП.
Диспозиція ст. 124 КУАП передбачає певні наслідки як обов'язковий елемент об'єктивної сторони цього правопорушення: пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що знаходиться у причинному зв'язку з порушенням правил дорожнього руху.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що саме дії ОСОБА_1 знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, що повністю підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУАП, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 261057 від 20 липня 2018 року, що відповідає вимогам ст.256 КУАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення;
- матеріалами перевірки за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.07.2018 в м.Львові на перехресті вул. Городоцька-Ряшівська (ЖЕО №17991 від 17.07.2018 Залізничного відділу поліції м.Львова), зокрема висновком слідчого СУ ГУ НП у Львівській області О.М.Вольського від 17.07.2018, відповідно до якого проведення перевірки припинено та скеровано начальнику Управління патрульної поліції м.Львова матеріали для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.07.2018 та схемою до такого, у яких зафіксовані обставини дорожньо-транспортної пригоди, отримані транспортними засобами технічні пошкодження;
- фотознімками з місця дорожньо-транспортної пригоди, наданими учасниками справи;
- показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо складання схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди;
- висновком експерта №5537/5538 транспортно-трасологічної експертизи від 20.12.2018 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведеної на підставі постанови суду від 18.10.2018, відповідно до якого водій автомобіля марки «Сітроен» ОСОБА_3 не мала технічної можливості зупинити транспортний засіб до траєкторії руху автомобіля марки «Шевроле» та зазначено, що водій ОСОБА_1 виїхав на смугу руху автомобіля потерпілої і створив так звану «аварійну ситуацію» для водія ОСОБА_3 У даному висновку експерта зазначено, що з технічної точки зору, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стали обставини, пов'язані із невідповідністю дій водія ОСОБА_1 вимогам дорожнього знаку 2.1 «ОСОБА_7 дорогу» та п.16.11 Правил дорожнього руху України.
Учасниками справи, а саме особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, а також потерпілою ОСОБА_3 в ході розгляду даної справи надано для долучення до матеріалів справи висновки експертів №4204/4205 з транспортно-трасологічного та автотехнічного експертного дослідження від 28.08.2018 та висновок №4549 експертного автотехнічного дослідження від 19.09.2018 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте такі висновки не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки проведені за вихідними даними та поясненнями, наданими учасниками ДТП, які замовили проведення автотехнічних досліджень. Окрім цього, при проведенні даних досліджень експерти не попереджались про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, що суперечить ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» та викликає у суду сумніви про незалежність експертів та правильність висновків.
Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюється як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене. Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП, наявні всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідно ч. 2 ст. 38 КУАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Як зазначено у п.11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014, статтею 277 КУАП строки розгляду справи про адміністративні правопорушення і справа має бути розглянута навіть у разі порушення такого строку, а строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУАП, не можуть бути продовжені.
Відповідно до п.7 ст.247 КУАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відтак, оскільки на момент розгляду справи закінчився тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення, передбачений ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також таке не є триваючим, тому справу відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід закрити.
Керуючись ст.ст. 38, 247, 284, 289 КУАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.В.Тімченко