донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.07.2007 р. справа №11/42
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Стойка О.В. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Торхов Д.О. (довіреність №144-4016 від 27.12.06р.),
від відповідача:
Орлов В.В. (довіреність №014-2337 від 19.06.07р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",м.Нікополь Дніпропетровської області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
10.04.2007 року
по справі
№ 11/42 (суддя Чернота Л.Ф.)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області
до
Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", м.Єнакієве Донецької обл.
про
стягнення 6153,92грн
Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром», м. Єнакієве Донецької області вартості недостачі коксової продукції у сумі 6153 грн. 92 коп.
Господарський суд Донецької області рішенням від 10.04.2007р. у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача вартості недостачі коксової продукції в сумі 6153 грн. 92 коп. відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема: підстави виникнення нестачі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі №11/42, Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права України, а тому просить рішення господарського суду від 10.04.07 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Закрите акціонерне товариство “Єнакіївський коксохімпром», м. Єнакієве Донецької області, надав відзив на апеляційну скаргу яким просив в задоволенні апеляційної скарги по справі № 11/42 відмовити, рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 11/42, та наданих сторонами пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2006р. між ВАТ “Нікопольський завод феросплавів» та ЗАТ “Єнакіївський коксохімпром» було укладено договір № 1/103 на поставку коксової продукції (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити коксову продукцію (далі - Товар), асортимент, ціна та якість якої зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додаткових угод до Договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що товар за Договором поставляється на умовах “F.C.A., станція Єнакієве Донецької залізниці у відповідності до базисних умов поставки ІНКОТЕРМС, в редакції 2000 року».
Як стверджують сторони, на виконання умов даного договору відповідач на адресу позивача за залізничними накладними №№ 48129778, 48129783, 48129764, 48129762, 48129761, 48129763, 48129781, 48129779, 48129782, 48434359 направив вагони з коксовим горішком.
Вантаж надійшов на станцію призначення у технічно справних вагонах без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
На підставі ст.52 Статуту залізниць України 18.09.2005р. вантаж був виданий залізницею вантажоодержувачу без перевірки ваги, за даними, вказаними у залізничних накладних.
Під час приймання вантажу, при переважуванні на 100 тонних тензометричних вагах, на думку позивача, ним виявлена недостача вантажу у кількості 12,7 тон.
По факту приймання продукції позивачем були складені акти прийомки продукції № 4144/1 від 01.05.2006р., № 4144/2 від 01.05.2006р., № 4165/1 від 30.05.2006р., № 4165/2 від 31.05.2006р.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості недостачі коксової продукції в сумі 6153грн. 92коп.
Господарський суд Донецької області у задоволенні позову відмовив, оскільки позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме підстави виникнення недостачі.
Але господарський суд помилково обґрунтував порушення позивачем порядку приймання вантажу ще й тим, що тара вагонів була взята з трафарету на вагоні, а не провішена у відповідності до п.14 Інструкції П-6, а також порушенням при прийманні продукції ДСТУ 322-12-2-94 -нездійснення контрольної перевірки масової долі загальної вологи коксової продукції.
З таким мотивуванням господарського суду неможливо погодитись, враховуючи наведене.
Сторонами у п.5.1 Договору зазначено, що якість товару повинна відповідати встановленим в Україні державним стандартам та підтверджуватися сертифікатом якості виробника, а в п.6.1. Договору (з урахуванням тексту пункту Договору, викладеного у протоколі узгодження розбіжностей) зазначено, що приймання товарів за кількістю здійснюється у відповідності до Інструкції № П-6 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», Інструкції № П-7 “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» та сертифікату якості заводу виробника.
Обов'язок зважування вагонів взяв на себе відповідач, про що зазначив в п.6.2. Договору, а саме про те, що кожен вагон перед подачею під навантаження переважується на вагонних вагах і у накладній проставляється маса тари згідно показників ваг.
Тобто, в умовах Договору сторонами зазначено про те, що приймання продукції за кількістю повинно здійснюватися за Правилами Інструкції П-6, а не за правилами, встановленими іншим нормативним актом, в п.5.1 Договору вказано про те, що якість товару повинна відповідати держстандартам, яким саме не вказано.
Так як приймання товару повинно здійснюватися у відповідності до Інструкції П-6, пункт 3 Інструкції П-6 передбачає здійснювати приймання продукції по кількості у відповідності до умов договору.
Абзац 1 пункту 14 Інструкції П-6 передбачає, що перевірка ваги нетто, здійснюється у порядку встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами.
В даному випадку обов'язковими для сторін правилами є положення пункту А.1. додатку А до ДСТУ 322-12-2-94 правил приймання коксу кам'яновугільного, пеків та термоантрациту, а також положення пункту 22 Правил видачі вантажів (які затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р.), за яким перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим засобом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Згідно пункту А.1. додатку А до ДСТУ 332-12-2-94 масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженого складу (брутто), що визначається зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаної на їх трафаретах.
Сторонами в умовах Договору не визначено, що коксова продукція повинна відповідати саме ДСТУ 322-12-2-94. Навпаки, п.6.2 Договору сторони домовились, що кожний вагон переважується відповідачем і в накладній зазначається маса тари згідно показникам вагів.
В актах, які надані позивачем вказана тара при зважуванні та зазначено, що визначення ваги нетто зроблено шляхом перевірки ваги брутто в момент одержання продукції і ваги вагона за трафаретом. Таке зважування є неправомірним та не відповідає умовам укладеного сторонами Договору. Тобто, позивачем не дотримані вимоги чинного законодавства України в частині перевірки ваги тари, але не з тих підстав, які помилково зазначені судом першої інстанції в рішенні.
В пункті 5.1 Договору сторони визначили, що продукція, яка поставляється, по якості повинна відповідати встановленим в Україні державним стандартам та підтверджуватися сертифікатам якості відповідача.
Пунктом 4.3 ДСТУ зазначено про можливість використання позивачем показників вологості, яка зазначена відповідачем в документі про якість, що і було зроблено відповідачем при розрахунку недостачі.
Судова колегія не приймає посилання відповідача на неможливість застосовування позивачем вищевказаного ДСТУ в цій частині, оскільки це не є застосування цього нормативного документу тільки частково, а мова йде про можливість при прийманні продукції, а саме коксу, згоди одержувача такої продукції застосовувати показники вологи, які визначені її постачальником в сертифікатах якості. І тільки при незгоді з даними сертифіката якості, тобто, при наявності спору між сторонами по показникам вологи, обов'язково повинні застосовуватися правила приймання з обов'язковим відбором зразків проб.
Невірний розрахунок недостачі, наданий позивачем, або відсутність доказів в підтвердження такого розрахунку є недостатньою доказовою базою при вирішенні питання щодо правомірності пред'явлення позивачем його вимог. Тому, в даному випадку мова повинна йти про належність та допустимість наявних в матеріалах справи доказів, а не неможливість позивача приймати продукцію з урахуванням цієї вимоги ДСТУ.
Таким чином, мотивування господарського суду про порушення позивачем при прийманні продукції норм п. 14 Інструкції П-6 та ДСТУ 322-12-2-94 є помилковим.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів суду факт недостачі коксу, наданими матеріалами справи не підтверджена вина відповідача у недостачі коксу, враховуючи наступне.
Акти приймання продукції за кількістю № 4144/1 від 01.05.2006р., № 4144/2 від 01.05.2006р., № 4165/1 від 30.05.2006р., № 4165/2 від 31.05.2006р. складені з порушенням Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» П-6, а саме:
Відповідно до п.17 Інструкції П-6 у випадку виявлення недостачі “представитель иногороднего отправителя (изготовителя) вызывается в случаях, предусмотренных в Основных и Особых условиях поставки, иных обязательных правилах или в договоре».
Пунктом 6.1. Договору № 1/103 від 22.12.2005р. передбачено, що у випадку виявлення неякісності або нестачі Товару виклик представників Постачальника обов'язковий та здійснюється шляхом факсимільного зв'язку з наступним підтвердженням телеграмою, яка направляється Постачальнику в строки, встановлені Інструкцією П-6.
В спірних актах зазначено про те, що вантажовідправнику були направлені факси № 30/684 01.02.2006р. об 11-00год. та № 30-874 від 30.05.2006р. о 13-45год., але докази про отримання відповідачем факсів в матеріалах справи відсутні. Відомостей про відправлення телеграми з викликом представника Постачальника вищенаведені акти не містять.
В Акті № 4144/1 від 01.05.06р. зазначено, що вагони були видані Позивачу залізницею 01.05.06р. о 06-30год., а приймання коксової продукції за кількістю почалась 01.05.06р. о 09-53 год.
В Акті № 4165/1 від 30.05.06р. зазначено, що вагони були видані Позивачу залізницею 30.05.06р. о 07-30год., а приймання коксової продукції за кількістю почалась 30.05.06р. о 09-12 год.
В порушення пп. «б»п.25 Інструкції П-6 не вказано місце приймання продукції та складання актів, оскільки приймання продукції почалося в інший час, не вказані причини несвоєчасного приймання, час їх виникнення та усунення.
В актах відсутня відмітка про місцезнаходження вантажу до моменту приймання продукції та відомості про забезпечення збереженості вантажу в зазначений період часу.
Приймання продукції було зупинено 01.09.2005р. о 10год.20хв. та викликано представника продавця та вантажовідправника для сумісного приймання продукції, проте документів, які б підтверджували факт надіслання позивачу телеграми не надано суду, що є порушенням п.6.1 Договору № 1/103 від 22.12.2005р.
В акті № 4144/2 від 01.05.06р. містяться відомості, які не могли бути встановлені комісією в наведеному складі, оскільки до нього перенесені відомості з акту № 4144/1 від 01.05.06р. без посилання на нього в тексті другого акту.
Пунктом 5 акту № 4144/2 від 01.05.06 р. зазначено, що представник вантажу (постачальника) прибув на факс повідомлення № 30-684 від 01.05.06 р. об 11:00 год., однак доказів існування та направлення такого факсу позивачем не надано.
Комісія в п.8 акту № 4144/2 від 01.05.2006р. зазначила, що зважування проводилась на вагонних тензометричних 100тн вагах, в п.10 зазначено, що визначення ваги нетто зроблено шляхом перевірки ваги брутто в момент одержання продукції, що є неможливим, оскільки з акту № 4144/1 вбачається, що приймання продукції відбулося о 09 год.53 хв. 01.05.2006р.
Висновок комісії про те, що недостача виникла при неправильному визначення ваги вантажовідправником не підтверджений представником вантажовідправника Сорокіною Т.Ф., в акті нею зазначено про те, що різниця у переважуванні виникла при втраті на шляху прямування вантажу, тобто представник вантажовідправника не погодився із даними, зазначеними в акті, однак перевірка вантажу у відповідності до п.п.11, 12, 20, 21, 25 Інструкції П-6 за участю представника громадськості здійснена не була.
Позивачем також не надано акт перевірки отриманої продукції порівняно із рахунком постачальника, про що також зазначено комісією в п.11 акту приймання № 4144/2 від 01.05.2006р.
При наявності даних обставин, слід визнати, що надані в підтвердження вартості недостачі акти №4144/1 від 01.05.2006р. та № 4144/2 від 01.05.2006р., які складені з порушенням зазначених вище пунктів Інструкції П-6, щодо застосування якої зазначено у Договорі, не визнаються колегією суддів документами, які мають доказову силу при засвідченні кількості продукції, якої не вистачає при відвантаженні.
Крім того, в матеріалах справи присутні документи, які неможливо ототожнити з їх прямим відношенням до цих поставок продукції позивачем відповідачу саме за умовами Договору, що покладений в підставу позовних вимог.
Так, до Договору №1/103 від 12.01.06р. в матеріалах справи доданий протокол розбіжностей до Договору «№217/у/08 від 03.01.06р. від 22.12.05р.», укладеному між ДП «Ровенькиантрацит» та позивачем з протоколом узгодженості таких розбіжностей. Ніякого пояснення присутності цих документів в матеріалах справи позивачем не надано. Навпаки, в матеріалах справи відсутні додатки до Договору, додаткові угоди, що є невід'ємною частиною цього Договору.
В матеріалах справи відсутні сертифікати якості отриманої позивачем продукції, які були використані позивачем при розрахунку недостачі.
Розрахунок недостачі не є обґрунтованим, оскільки в ньому зазначено, що він відноситься до актів, без посилання до яких конкретно. З нього неможливо перевірити правильність розрахунку, який здійснив позивач (наприклад, кількість продукції вказана в сухій вазі відрізняється від даних позивача без наявності ще однієї колонки з вказанням, який саме процент вологи застосований позивачем у даному розрахунку. Посилання позивача на його зазначення в доповненні до рахунку відповідача судовою колегією не приймається до уваги).
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позивачем наданими до матеріалів справи документами недоведений факт поставки коксової продукції з недостачею, матеріалами справи не підтверджена вина Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром» м. Єнакієве Донецької області у можливій недостачі продукції.
Відповідно п.2 частини 1 статті 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі № 11/42 підлягає зміні, з мотивувальної частини рішення підлягають виключенню висновки господарського суду, про помилковість яких зазначено вище.
За вищенаведеними мотивами, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром» м.Єнакієве Донецької області вартості вагової недостачі коксової продукції у сумі 6153 грн. 92 коп. визнає такими, що не підлягають задоволенню, резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі № 11/42 про відмову у задоволенні позовних вимог визнає такою, що підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в постанові.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі №11/42 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі №11/42 змінити частково.
З мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі №11/42 виключити абзац 8 сторінки 2, абзаци 6, 7, 8, 9 сторінки 3.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007р. у справі №11/42 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: О.В. Стойка
Т.А. Шевкова
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Ширіна Ю.М.