26.06.07р.
Справа № А3/227-07
За позовом Прокурора м. Дніпродзержинська, м. Дніпродзержинськ в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, м. Дніпродзержинськ
до Суб'єкта підприємницької діяльності-приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 239 грн. 82 коп.
Суддя Юзіков С.Г.
Секретар судового засідання Мацкова К.В.
Представники сторін:
прокурора - не з'явився
позивача - Кисельова А. О., завідуюча юридичним сектором, дов. № 2590/01-33 від 18.06.2007р.
відповідача - ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1 від 08.06.2007р.
Позивач просить стягнути з Відповідача борг зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 239,82 грн.
13.06.2007р. від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання задоволено судом.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи невірним трактуванням Позивачем чинного законодавства, зокрема ст. 40, 41,42, 44, 45, 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", відсутністю у матеріалах справи матеріалів перевірки Відповідача, на які посилається прокурор у позовній заяві, що порушує вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування" та Інструкції "про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також Відповідач посилається на те, що Позивач не направляв йому вимоги про сплату недоїмки, яку мав направити відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Не вірно Позивач трактує і Закон України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року", який регулює суперечності, що виникли при прийнятті Закону України Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. №2285-ІV та Закону України від 25.03.2005р. №2505-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік".
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Згідно зі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська за НОМЕР_2.
Позивач, посилаючись на результати перевірки, не надані суду, просить стягнути з Відповідача борг зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005р. в сумі 239,82 грн.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 14, 15, 17, 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.8 Прикінцевих положень до цього Закону, ст. 40, 41,42, 44, 45, 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03р. (далі Інструкція), Закон України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року" (далі Закон № 3583-ІV).
Однак, відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. (далі Указ): спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Статтею 3 Указу передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Відповідно до ст.6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Згідно зі ст. 7 Указу, дія Указу не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до Преамбули до Указу: з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента застосовується з урахуванням таких особливостей: Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Статтею 1 Закон № 3583-ІV визначено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV ( 2285-15 ), не вважати заборгованістю.
Згідно зі ст. 2 Закон № 3583-ІV донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
Частиною 3 ст. 4 Закон № 3583-ІV встановлено: пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття у разі, якщо ними були застосовані фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання, обумовлених в статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були стягнуті, провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників в рахунок майбутніх платежів.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, так як Позивач невірно визначив підстави, порядок стягнення та розмір суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для Відповідача за спірний період - січень-березень 2005р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 158-160, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
В адміністративному позові відмовити.
Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України й може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.Г. Юзіков
Постанова оформлена у повному обсязі 02.07.2007р.