"03" липня 2007 р.
17:10
Справа № 9/229/05/НР
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН».
/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б/.
До відповідача: 1.Головне управління державного казначейства України
у Миколаївській області
/54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В/
2.Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
про: стягнення з державного бюджету 2 730 290, 41 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2005 року.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Кравченко О.Б., довіреність від 12.03.2007р.
Від І відповідача: Коваленко І.В., довіреність від 10.01.2007р.
Від ІІ відповідача: Бойко О.В., довіреність від 04.11.2006р.
Воробйова С.Ю., довіреність від 27.12.2006р.
Ковяшова М.М., довіреність від 17.11.2006р.
13 червня 2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України 18 105 671 грн. бюджетної заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що другий відповідач порушив приписи ст.ст. 7.7.3., ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядок відшкодування податку на додану вартість, а саме не надав своєчасно висновки до органу державного казначейства щодо відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за березень 2005 року (т.1 а.с.2-3).
В процесі розгляду спору в зв'язку з відшкодуванням з Державного бюджету України частини бюджетної заборгованості позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у сумі 2 730 290,41 грн. (т.16 а.с.2-3).
1-й відповідач пояснив, що відшкодування з Державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість на підставі висновку податкового органу чи рішення суду.
2-й відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач подав податкову декларацію по податку на додану вартість за березень 2005 року за невстановленою формою; ним невірно визначено строк здійснення відшкодування; до цього часу не закінчені зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника, у ланцюгу постачальників виявлено суб'єктів підприємництва, які мають ознаки фіктивних, отже, заявлена до відшкодування сума є непідтвердженою.
Розглянувши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні ,-
суд
за результатами господарської діяльності за березень 2005 року позивач 20.04.2005 року надав податковому органу Податкову декларацію з податку на додану вартість, Розрахунок експортного відшкодування, Розрахунок частки бюджетного відшкодування згідно яких різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, визначена у відповідності з п. 7.7.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», мала від'ємне значення і складала 18 105 671 грн. в тому числі 17 917 190 грн. -експортне відшкодування, 188 481 грн. -бюджетне (т.1 а.с.6-12).
Припис пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» визначає, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Відповідно пункту 8.1. статті 8 Закону України “Про податок на додану вартість», платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Позивачем подана Декларація по податку на додану вартість, Розрахунок експортного відшкодування за березень 2005 року 20.04.2005 року, отже в строк до 20.05.2005 року заявлена до відшкодування сума від'ємного значення податку на додану вартість повинна була бути відшкодована позивачу на його рахунок.
Вказана норма закону 2-м відповідачем була порушена, відшкодування здійснювалось частками: в період з червня 2005 року по день розгляду спору відшкодовано 188 481 грн. -бюджетного відшкодування і 15 186 899, 59 грн. експортного. На час розгляду спору залишок бюджетної заборгованості за березень 2005 року складає 2 730 290, 14 грн., що підтверджено довідкою (т.16 - а.с.4) і поясненнями позивача, представників податкового органу і органу Державного казначейства.
У відповідності з пунктом 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Отже, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права -права на відшкодування з Державного бюджету України залишку бюджетної заборгованості у сумі 2 730 290, 41 грн.
Наявність від'ємного значення податку на додану вартість (отже права на бюджетне відшкодування) підтверджується Податковою декларацією по податку на додану вартість за березень 2005 року, дані якої відповідно припису абзацу 2 пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» є єдиною підставою для отримання відшкодування.
Акт перевірки від 08.06.2005 року (т.1 а.с.37-61) підтверджує право позивача щодо 17 917 190 грн. експортного відшкодування за березень 2005 року і 188 481 грн. -бюджетного.
Додаток №1 і Додаток №2 до вказаного акту перевірки підтверджують здійснення позивачем експортних операцій і надходження оплати по експортним операціям, які складені 2-м відповідачем на підставі первинних бухгалтерських і податкових документах позивача (т.1 а.с.62-71).
На доказ здійснення експортних операцій позивач надав вантажно-митні декларації і акти приймання-передачі виконаних робіт (т.4 а.с.301-356).
Доказом сплати позивачем податку на додану вартість є податкові накладні, видані постачальниками товарів(робіт, послуг), платіжні доручення про оплату з врахуванням податку на додану вартість за надані товари (роботи, послуги), книга обліку придбання товарів (робіт, послуг), (т.2 а.с.3-17, 23-323, т.3 а.с.1-398, т.4 а.с.1-300, т.5 а.с.1-300, т.6 а.с.1-150, т. 9 а.с.4-275, т.10 а.с.1-368, т.11 а.с.1-400, т.12 а.с.1-398, т.13 а.с.1-400, т.14 а.с.1-506, т.15 а.с.1-601).
Отже, суд вважає, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за березень 2005 року у сумі 18 105 671 грн. (в тому числі 17 917 190 грн. -експортне відшкодування, 188 481 грн. -бюджетне) і залишок невідшкодованої з вказаної суми бюджетної заборгованості, що підлягає стягненню з державного бюджету за рішенням суду - 2 730 290, 41 грн.
Посилання 2-го відповідача на Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні» щодо строків відшкодування з державного бюджету експортного відшкодування є помилковим, оскільки припис пункту 11.4. статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» визначає, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком, отже і строки бюджетного відшкодування, визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість» не можуть змінюватись вказаним вище Указом.
Безпідставними є доводи відповідача 2-го щодо порушення позивачем пункту 10.3 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість» відносно порядку(форми) поданої за березень 2005 року податкової декларації, оскільки відповідно пункту 6 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість» форма декларації повинна відповідати закону. Разом з тим, рядок 25 встановленої податковим органом форми декларації і рядок 7 Розрахунку суперечать статті 7, 8 вказаного вище закону щодо строків здійснення платнику податку бюджетного відшкодування. Отже, позивач правомірно у відповідності з пунктом 4.4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» скористався своїм правом надання податкового звіту за іншою формою.
Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість», відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету. Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.
Посилання 2-го відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у четвертому-сьомому ланцюгу постачання як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України, Законами України “Про систему оподаткування» та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено принцип індивідуальної(персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
Неправомірність зменшення з зазначених вище підстав бюджетного відшкодування за березень 2005 року у сумі 717 992, 07 грн. (яка є складовою стягуваної позивачем суми 2 730 290, 41 грн.), підтверджена судовими рішення судів першої і апеляційної інстанції (т.16 а.с.87-94, ).
Якщо контрагент позивача у четвертій-сьомій ланці постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.
Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за березень 2005 року у сумі 18 105 671 грн. і залишок невідшкодованої з вказаної суми бюджетної заборгованості, що підлягає стягненню з державного бюджету за рішенням суду -2 730 290, 41 грн.
Посилання 2-го відповідача на непідтвердженість суми 2 730 290, 41 грн. заявленої до відшкодування, з підстав не закінчення перевірок судом відхиляється, оскільки з моменту подачі позивачем Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року минуло більше двох років, тоді як право податкового органу на проведення зустрічних перевірок не може порушувати право позивача на отримання бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, а саме 30 календарних днів з дня подання податкової декларації і розрахунку експортного відшкодування.
За таких обставин позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
При зверненні з позовом позивачем сплачено платіжним дорученням №10963 від 10 червня 2005 року (т.1 а.с.5) державне мито у сумі 25 500 грн.
14 червня 2007 року позивачем надано клопотання про уточнення позову і стягнення на його користь 2 730 290, 41 грн. Отже, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 23 800 грн. і стягнути з державного бюджету державне мито у сумі 1700 грн.
Керуючись ст.ст. 89, 94, 98, 121, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, р/р 260070162188 в ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України», філія в м. Миколаєві, МФО 326739, код 14291113/ 2 730 290, 41 грн. (два мільйона сімсот тридцять тисяч двісті дев'яносто гривень 41 коп.) бюджетної заборгованості.
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, р/р 260070162188 в ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України», філія в м. Миколаєві, МФО 326739, код 14291113/ сплачене державне мито в сумі 23 800 грн. (двадцять три тисячі вісімсот гривень), перераховане платіжним дорученням від 10 червня 2005 року № 10963.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, р/р 260070162188 в ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України», філія в м. Миколаєві, МФО 326739, код 14291113/ державне мито в сумі 1 700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва