Справа № 185/7937/18
Провадження № 2/185/4056/18
іменем України
09 січня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря Муржиєвої І.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,
19 вересня 2018 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай), яка розташована на території Богданівської сільської ради, площею 7,487 га, що залишилась після смерті ОСОБА_3, яка належала померлій на підставі державного акту, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 15 січня 2003 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3, якій належала земельна ділянка на підставі державного акту НОМЕР_1, після смерті бабусі, він фактично прийняв спадщину, оскільки користувався земельною ділянкою, сплачував податки. Для підтримання земельної ділянки в належному стані він передав ділянку для обробки та отримує пайові у вигляді зерна.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
Позивач пояснив, що у 2004 році померли його батьки, його бабуся ОСОБА_3 через похилий вік (майже 90 років) потребувала постійної сторонньої допомоги, тому він забрав бабусю проживати до себе до АДРЕСА_1. Він змушений був звільнитися з роботи, щоб доглядати за бабусею. Після смерті бабусі він здійснив її поховання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надійшов лист від 05 листопада 2018 року № 2-14/1712, підписаний сільським головою Грищенко О.Г. про те, що виконком Богданівської сільської ради просить розглянути справу без участі представника виконкому, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно заповіту, посвідченого секретарем Новоруської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 25 серпня 2004 року, ОСОБА_3 заповідала усе своє майно ОСОБА_1 (а.с.6).
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1, ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 7,487 гектарів у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новоруської сільської ради (а.с.10).
Довідкою виконкому Богданівської сільської ради Павлоградського району підтверджується, що ОСОБА_3 на момент смерті мешкала та була зареєстрована у АДРЕСА_2. Разом з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований. У виконкомі Богданівської (Новоруської) сільської ради заповіт від ОСОБА_3 зареєстровано за №216 від 25.08.2004 року. Арешту та заборони на спадкове майно немає, заборгованості по платежам немає (а.с.11).
08 серпня 2018 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою почато спадкову справу № 245/2018 до майна померлої ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Інших осіб, які претендують на спадщину, немає (а.с.20-26).
Постановою нотаріуса від 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все спадкове майно після померлої ОСОБА_3 у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с.4).
Також у постанові нотаріуса зазначено про відсутність фактичних доказів прийняття спадщини.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає на АДРЕСА_1, їй відомо, що позивач доглядав за своєю рідною бабусею ОСОБА_3, яка за три роки до смерті стала неспроможною жити самостійно. Позивач забирав бабусю до себе і постійно з нею проживав.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 була її рідною тіткою, вона проживала сама, але за два-три роки до смерті стала потребувати допомоги. ОСОБА_3 доглядав онук ОСОБА_1, спочатку навідувався до бабусі, а потім забрав до себе на постійне проживання. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 здійснив її поховання.
Як передбачено ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За змістом ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Оскільки факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, позивача слід вважати таким, що прийняв спадщину.
Тому суд вважає можливим захистити порушене право позивача шляхом визнання за ним права власності на спадкове майно.
Судові витрати слід покласти на позивача за його згодою.
Керуючись ст. 264-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 7,487 гектарів у межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новоруської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 згідно з державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя У.М. Болдирєва